Останні два тижні на Сумщині виявилися складними для бажаючих заправити пальним свої авто. Ще б пак: із 121 автозаправної станції, що працює в області, 49 припинили свою роботу. У п’яти районах — Роменському, Буринському, Великописарівському, Липоводолинському та Краснопільському — ситуація була близькою до кризової. Якщо врахувати, що нині жнива і постачання паливно–мастильних матеріалів має стратегічне значення, то, без перебільшення, можна сказати, що область залихоманило.

«УМ» уже писала про конфлікт, який виник у Чернівцях, де на єврейському кладовищі був збудований меморіал «У пам’ять про румунських воїнів, які полягли в боях на території Чернівецької області в 1941—1944 рр». Монумент розмістили без будь–яких дозволів та погоджень. Сьогодні кілька громадських організацій знову нагадали про своє невдоволення цим фактом. Обласна та міська ради ветеранів, обласний Антифашистський комітет, культурно–освітнє товариство білорусів, обласне відділення Руського руху України, Буковинське Козацтво звернулися до голови ОДА та обласної ради, мера Чернівців, прокурора області, начальника УСБУ в Чернівецькій області з вимогою вжити заходів щодо демонтажу монумента. Адже біля нього збираються молодики з румунських неофашистських спільнот.

Черговий доказ лідерських позицій Чернігова як одного з найбільших міст часів Київської Русі знайдений археологами під час розкопок на розі вулиць Кирпоноса та Князя Чорного. Це — залишки одного з головних оборонних споруджень стародавнього міста — рів Обхідного граду. За словами наукового співробітника Інституту археології НАНУ, кандидата історичних наук Олени Черненко, про існування цього рову і його приблизне місце розташування археологи знали давно. Адже він був позначений на картах Чернігова XVIII століття, оскільки тоді ще стояв відкритим. У 1803 році під час генерального перепланування міста рів засипали. Тоді ж зрівняли із землею й інші оборонні спорудження Чернігівської фортеці.

У Запоріжжі з’ясовують, на чию ж совість «записати» підрив Дніпро­гес часів Другої світової війни. Встановити історичну правду мають члени робочої групи з питань міської топоніміки на чолі із заступником мера Сергієм Гладченком. Активісти місцевої філії ВО «Свобода» й так знають винних: у своїх дослідженнях вони відштовхнулися від начебто й несуттєвого факту: на лівому березі Дніпра, біля греблі, стоїть пам’ятний камінь, на якому викарбувана подяка воїнам, котрі відвернули руйнацію електростанції німцями, а на правому, біля адміністративної будівлі, пам’ятна дошка інформує, що під час Другої світової війни Дніпровську ГЕС зруйнували німці.

Низка енергозберігаючих проектів, реалізованих на комунальному підприємстві «Вінницяміськтеплоенерго» (а воно забезпечує 85 відсотків від потреб обласного центру в теплі), дозволила не лише зекономити понад мільйон гривень, а й заробляти гроші в незвичний спосіб. Більше того: у місті на рівні влади озвучується питання про можливе зниження тарифів за тепло для населення.

Ми стоїмо на майданчику, де працює техніка, — сюди завозять та розрівнюють землю. «Під нами — чотирнадцять метрів сміття», — каже заступник директора ПМК–45, підрядника робіт із закриття сумського полігону твердих побутових відходів, Віталій Жиленко.

Нинішня українська влада зі штанів вилазить, щоб догодити патріарху Кирилові, який уже вдруге за останній рік приїжджає навчати українців, як треба правильно жити.

Більше того, з приходом Януковича до влади почастішали відверті напади на приходи та храми УПЦ КП та погрози її священикам. Особливо це помітно в Східній Україні, де лише останнім часом були спалені храми УПЦ Київського патріархату в Шостці Сумської області, Маріуполі, а на днях у Луганську невідомі спалили збудований на 90 відсотків (залишилося лише встановити купол) дерев’яний храм на честь Архістратига Божого Михаїла, на який було затрачено понад 300 тисяч гривень. Недолюдки побили сторожа, який нині перебуває в реанімації, облили бензином церкву та дерев’яні будматеріали й підпалили. Все згоріло дотла...

Нахабний злочин невідомі вчинили близько десятої ранку, коли біля оселі Михайла Пилипіва, настоятеля храму Української греко–католицької церкви в селі Постолівка Гусятинського району, проїхав легковик, з якого у вікна будинку кинули дві пляшки з займистою сумішшю. Одна з них розбилася об стіну, а інша влетіла в кімнату й призвела до пожежі. На щастя, вдома була дружина священика, яка відразу кинулася її гасити: з опіками й порізами рук, ніг і розривом сухожилля наразі жінка перебуває у травматологічному відділенні Гусятинської лікарні.

Уночі чоловіки у в’язаних шапочках із прорізами для очей та з пістолетом у руках напали на металобазу і зв’язали двох охоронців мотузкою. Як розповіли «УМ» у прес–службі Головного управління МВС у Полтавській області, злочинцям вдалося набрати 2,5 тонни міді вартістю близько 60 тисяч гривень. «У кожного зловмисника була своя роль. Один наглядав за полоненими, інший розбив скло вантажної ГАЗелі та завів її, а третій шукав мідь на складі. Повантаживши метал, вони забрали свого товариша–наглядача та втекли з території», — розповідають у прес–службі.

Горезвісні події у Новобогданівці, а згодом і в Лозовій, де внаслідок пожежі злетіли у повітря арсенальні склади, змусило Міноборони всерйоз замислитися над створенням пожежної бронетехніки. Старі післявоєнні машини серії ГПМ–54, що застосовувалися на боротьбі з цими техногенними катастрофами, виявилися безсилими перед вогняною стихією такого класу. Ось тоді й був оголошений тендер на розробку нової гусеничної «пожежки», закутої у броню, який виграло ДП «Харківський бронетанковий ремонтний завод». Як повідомив агенції «Статус–кво» заступник директора підприємства Микола Степанов, випробування технічної новинки заплановано вже на кінець липня. Дослідний зразок заводчани створили власним коштом.