Історія під ногами

29.07.2010

Черговий доказ лідерських позицій Чернігова як одного з найбільших міст часів Київської Русі знайдений археологами під час розкопок на розі вулиць Кирпоноса та Князя Чорного. Це — залишки одного з головних оборонних споруджень стародавнього міста — рів Обхідного граду. За словами наукового співробітника Інституту археології НАНУ, кандидата історичних наук Олени Черненко, про існування цього рову і його приблизне місце розташування археологи знали давно. Адже він був позначений на картах Чернігова XVIII століття, оскільки тоді ще стояв відкритим. У 1803 році під час генерального перепланування міста рів засипали. Тоді ж зрівняли із землею й інші оборонні спорудження Чернігівської фортеці. Під час розкопок у 70—80–х роках минулого століття археологи інколи натрапляли на край рову Обхідного граду, але відкрити його на повну ширину і досліджувати належним чином їм вдалося вперше. На думку вчених, знайдений ними рів був побудований у Х столітті. Його ширина перевищує 20 м, глибина — 8 м і навіть трішки більше в центральній частині. Збоку заселеної частини міста рів мав уривчасті схили, а підпирала їх висока (до 6 м) вертикальна укріплена дощата стіна. Тягнувся рів, швидше за все, паралельно стінам фортеці від монастиря Єлецького до річки Стрижень. Рів побудували приблизно тоді, коли і оборонні споруди Чернігівської фортеці — Дитинець, який на той час досяг максимальної площі — 16 гектарів.

До речі, приблизно цим же періодом датується і знаменитий курган Чорна могила із похованням знатного воїна, який, до речі розташовується неподалік він знайдених решток рову на тій самій вулиці князя Чорного (міфічного персонажа, засновника Чернігова, нібито похованого в Чорній могилі).

Все це свідчить про те, що вже в Х столітті, ще до появи першого відомого за літописними джерелами чернігівського князя Мстислава, Чернігів був одним із найбільших міст Східної Європи і за площею, можливо, перевищував тодішній Київ. На момент появи укріплень територія міста становила приблизно 16 гектарів. На той час територія Києва, так званого міста Володимира, була лише 10 гектарів. Недарма перша літописна згадка про Чернігів говорить про його статус. В угоді 907 року, якою Візантія платила данину князю Олегу, в переліку міст Чернігів називається другим після Києва.