Минулої суботи, приблизно о п’ятій ранку, на головній вулиці Луганська «пов’язали» депутата міської ради Арсена Клінчаєва. У ніч на 9 січня «регіонал» разом зі своєю співмешканкою займався тим, що їздив по Луганську й «розстрілював» фарбою ворожі — переважно тимошенківські — бігборди. «Зброєю» були колби електричних лампочок, наповнені фарбою. От на цьому «пейнтболі» міліція Клінчаєва й застукала. З переляку «польовий командир» почав просто в машині трощити докази.

Пам’ятаючи гіркий досвід 2004 року, цього разу Партія регіонів заздалегідь «забила місце» для поствиборчих вуличних акцій. Як повідомляє «Українська правда», прихильники Віктора Януковича подали заявки на проведення масових акцій у Києві в наступні кілька днів після голосування 17 січня. «Але майданного настрою у нас немає», — запевнив «УП» співрозмовник у київській організації ПР.

Рішення Центральної виборчої комісії про те, що хворі й немічні в день виборів зможуть проголосувати «на дому» без надання медичних довідок, залишається чинним. Київський апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні скарги кандидата в президенти Юлії Тимошенко на це рішення ЦВК. «Таким чином, суд підтвердив правомірність відповідного рішення з одного боку, а з іншого боку — абсолютну безпідставність цих звинувачень [у сприянні фальсифікаціям], які були висунуті на адресу ЦВК одним із кандидатів у президенти», — прокоментував член ЦВК Михайло Охендовський, відомий близькістю до «Регіонів».

Виборча кампанія в Україні проходить загалом спокійно. Про це йдеться у звіті моніторингової місії Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Спостерігачі ОБСЄ відзначають, що виняток становлять кілька випадків: три випадки підпалу, одне проникнення до офісу та крадіжка матеріалів.

У неділю на своєму з’їзді в Миколаєві Партія правозахисту визначалася, хто нею надалі керуватиме й куди поведе. Абсолютна більшість делегатів, які представляли регіональні осередки ПП з усієї України, висловилися за обрання головою партії екс–БЮТівця Григорія Омельченка та підтримку на нинішніх президентських виборах Віктора Ющенка.

Хоч би як ми прагнули рівнятися на Європу, до тамтешніх стандартів нам — як до Брюсселя рачки. Аби в цьому переконатися, досить цими днями вийти на будь–яку з вулиць української навіть не глибинки, а столиці. Якщо вдасться не зламати ногу, посковзнувшись на слизькому кучугурі, то обов’язково потонеш у брудній калюжі. На дорогах ситуація не краща: шанси побачити снігоочисний комбайн майже такі, як зустріти Черновецького в маршрутці в час–пік. Власне, якщо ще й залишалися вірні столичному меру «улюблені бабусі», то нинішня зима навіть їх мала переконати в тому, що владу в Києві терміново треба міняти.

Шановна Юліє Володимирівно, згідно з комюніке Міжнародного симпозіуму «Україна у 2010–2020 рр.», зорганізованого т. зв. «Європейським конгресом України» (яким керує горе–герой газетних анекдотів Василь Базів), Ви особисто взяли участь у роботі цього симпозіуму. Оскільки на симпозіумі сформувалася агітбригада з громадян країн «Великої сімки» на Вашу підтримку як кандидата в президенти України, а відтак агітаційні «лекції вчених із країн «Великої сімки» відбулися» в різних містах України, вимагаємо від Вас повідомити, за якими міжнародними угодами має право діяти в суверенній державі у час передвиборчого процесу агітбригада з громадян іноземного походження? Згідно з комюніке, це Г. Гейл, Е. Чао, Р. Магочі зі США, А. Умбланд із Німеччини, П. Даньєрі з Канади, Катаріна Волчік з Великої Британії та ще декілька інших. Якщо таких угод немає, то чому Ви, як глава уряду, не доручили МЗС України звернутися з нотою до керівників держав «Великої сімки» про недопустимість їхнього втручання у перебіг передвиборчого процесу в Україні?

Як і багато українських політиків, Прем’єр–міністр та кандидат у президенти покладається у підтриманні бойового духу на ворожок та екстрасенсів, які пророкують на ТБ. Кілька років тому один такий містик, порівнявши роки народження, типи особистостей та інші їхні деталі, зробив висновок про те, що Тимошенко і так підозрювала з часу випуску на екран фільму «Евіта» у 1996 році.

Поки Україна ще тільки готується до першого туру виборів, Хорватія остаточно «відстрілялася» і в неділю 10 січня обрала собі нового президента. Уже в ніч на понеділок голова Державної виборчої комісії Бранко Хрватін оголосив результати голосування: за підсумками другого туру, переможцем президентських перегонів став кандидат від опозиційної Соціал–демократичної партії Іво Йосипович. За нього віддали голоси 1 мільйон 339 тисяч виборців — 60,3 відсотка тих, хто прийшов на дільниці. А таких було ледь більше половини громадян, наділених правом голосу.