«Захищайтеся!» — вигукнув герой кінострічки, вихопив шпагу, почекав, поки його суперник зробить те саме — стане в позицію, і тільки після цього героїчно кинувся в атаку. Ситуація типова для старого фільму, але, на жаль, зовсім нереальна в сучасних умовах. У кожного з нас бувають свої проблеми: затримка на роботі, повернення з пізньої зустрічі, просто бажання подихати свіжим повітрям у темну пору доби. Отже, що робити, як захищати себе чесним громадянам сьогодні, коли ніхто не попереджає про удар викликом? Як, зрештою, відповісти на запитання про мобільний телефон чи на пряме прохання вивернути кишені? Спробуємо дати відповіді хоча б на частину цих запитань.

Як відомо, нема пророка у своїй вітчизні. Навколишній світ сучасна людина сприймає значною мірою як телеглядач. На українських телеекранах можна часто побачити американський поліцейський спецпідрозділ «СВАТ» або російських міліцейських спецназівців, які воюють із чеченськими збройними формуваннями. Усе це — види жандармерії чи внутрішніх військ, натомість через слабкий вітчизняний кінематограф про власні ВВ українці знають мало. Тим часом, поки в мирних умовах Збройні сили навчаються, Внутрішні війська активно практикуються у своїх численних завданнях, а це не лише патрулювання вулиць, а й боротьба з особливо небезпечними злочинними групами, конвоювання засуджених, охорона стратегічних об’єктів, таких як атомні електростанції та склади зброї. Антитерористичний спецпідрозділ ВВ «Омега» не відстає, а часто й випереджає славнозвісний антитерористичний центр СБУ «Альфа».

Росія з нами дружитиме. Газ не подешевшав. Але переговори на цю тему, можливо, триватимуть. Такими є результати поїздки Миколи Азарова до Москви, якими Прем’єр–міністр цілком задоволений. Як заявив після завершення московського вояжу глава Кабміну, голов­не — що Росія дала згоду на початок переговорів щодо зниження ціни на газ. Але «було б дуже наївним вважати, що одна зустріч вирішила весь комплекс питань після п’яти років такої абсолютно абсурдної політики відносно РФ».

Як не допустити подальшого падіння Греції в прірву фінансово–економічної кризи — такою була головна тема дводенного саміту глав країн–членів ЄС, який завершився вчора в Брюсселі. Складність ситуації полягає в тому, що кожна з 16 країн, які входять до зони євро, сама перебуває за крок від такої прірви. Допомагати Греції, де бюджетний дефіцит сягнув 300 мільярдів євро, потрібно. Адже вся євро–шістнадцятка пов’язана одним ланцюгом, і банкрутство однієї з держав потягне за собою катастрофічні наслідки для інших. З іншого боку, занадто активно «спонсорувати» нащадків еллінів, маючи проблеми у власній економіці, ризиковано — можна й собі скотитися на дно.

Колишній глава МЗС, МВС та уряду Франції Домінік де Вільпен, який на цей час є головним політичним противником президента Франції Ніколя Саркозі, оголосив про намір створити нову політичну партію. Ця новина одразу породила чутки про намір де Вільпена кинути рукавичку теперішньому хазяїну Єлисейського палацу на президентських виборах 2012 року. Сам політик це поки що не підтверджує, але й не спростовує.

Узяти в полон сомалійських піратів вдається нечасто — зазвичай спритні морські розбійники, якщо зазнають фіаско при черговому нападі, встигають утекти від покарання. Але флібустьєрам, які у вівторок біля узбережжя Східної Африки намагалися захопити вантажне судно MV Almezaan, що йшло під панамським прапором, не пощастило: поряд опинився військовий корабель Євросоюзу «Наварра». Військові врятували судно–жертву і заарештували шістьох піратів. Але в очікуванні покарання ті трусилися недовго. Вчора «Наварра» відпустила свою здобич на всі чотири сторони.

Українцям не звикати до скрути: нас уже не здивуєш гречкою «по талонах» чи зарплатою у вигляді емальованих відер. Однак знову повертатися у часи хронічного безгрошів’я нікому не хочеться. А про них люди зараз усе частіше говорять: чи виплачуватиме Янукович пенсії («обіцяв піднять, а вже п’ятий день не несуть!»), чи буде робота й зарплата?..

Експерти запевняють: на суттєве підвищення пенсій та заробітних плат годі сподіватися: обіцянка — цяцянка, а казна — порожня. Мінімальні зобов’язання — виплату пенсій та зарплати «бюджетникам» — уряд намагатиметься забезпечити. Але якою ціною: державними боргами по вуха (які, до речі, однаково віддаватимемо ми з вами) чи «намальованими» гривнями, які лише розкрутять маховик інфляції?