— А в Америці добре?

— Та скрізь добре, де нас нема.

— Значить, в Америці з кожним роком усе гірше й гірше?..

Учора до Москви прибула українська урядова делегація з пропозиціями, як облаштувати вітчизняну газотранспортну систему. До закінчення перемовин обидві сторони старанно уникають будь–якого витоку інформації, проте обставини, які склалися навколо вітчизняних газових проблем, доволі прозорі. Майже всі аналітики переконані: Київ намагатиметься торгувати «трубою» взамін на зміни до укладеного торік газового контракту. Втім і сам вітчизняний газопровід, який від зміни власності захищає Конституція, не може протистояти іншим бізнес–інтересам наших партнерів. Якщо, скажімо, росіяни транспортуватимуть свій газ до Європи обхідними шляхами, то українська ГТС, суха, не заповнена і нікому не потрібна, залишиться пам’ятником втрачених можливостей. А частина нашої «труби» вже перебуває у такому стані.

Навколо персони одіозного Дмитра Табачника вже кілька тижнів ламаються списи. «Громовідвід» та «дешевий клоун», «україножер» і проросійський «киянин із діда–прадіда» на посаді міністра освіти обурює чималу когорту українців. На совість Табачника «списують» десятки темних справ та оборудок. У тому, що міністр освіти — не просто професор зі «своєрідним» поглядом на історію України, а й чиновник, нечистий на руку, — переконаний і народний депутат Григорій Омельченко. Днями він написав до Президента та Прем’єра України депутатське звернення, де зазначає, що призначення Табачника міністром освіти є «великою політичною помилкою і викликом українському суспільству».

Також Григорій Омельченко передав главі держави матеріали, які свідчать про зловживання Табачника службовим становищем. Народний депутат просить Януковича та Азарова особисто з цими документами ознайомитися та звільнити Табачника із займаної посади.

Незаконні квартири, порятунок російських терористів, «липові» погони, поцуплені архівні документи і «трахнутий» Бандера — такий шлейф «подвигів» новоспечений міністр освіти «потягнув» на свою посаду. Словом, учіться, дітки!

Пряму співпрацю з Кремлем, за прикладом польської Армії Крайової, керівники ОУН і Української Повстанської армії могли розпочати взимку 1945 року. Утім вони обрали шлях переговорів. Бандерівці чітко дали знати співробітникам радянських спецслужб, що мають власне бачення устрою і правових засад післявоєнної України. Це мала бути незалежна від СРСР республіка, з верховенством права, без злочинної системи репресій та колективізації, з національною, а не русифікованою культурою. Подробиці перемовин відомі з агентурної справи «Щось», яка дивом збереглася у Галузевому державному архіві Служби безпеки України.

Народу набилося в зал Українського дому, у хол, у коридори стільки, що старші люди боялися скалічитися, а ті, хто не потрапляв усередину — бо кількість спраглих удвічі–втричі перевищувала місткість залу, все одно стояли і надіялися хоч однією ногою туди зайти. На сходах сцени сиділи фотографи й оператори, у проходах стояли поважні сивочолі патріоти, в залі — народ літературний, університетський, видавничий, студентський. Мене затисли спочатку в бокову нішу, а далі я змушена була йти за лаштунки, щоб щось побачити і почути. Тоді я вперше зажурилася, що працюю в газеті, а не на телебаченні — розповісти про цю атмосферу, якусь празниковість, ажіотаж за книжкою, яка коштує, на хвилиночку, 110 гривень, залаштунковий острах усіх причетних до презентації, до останнього тривожні шепотіння «а Ліна точно прийде?» — словами неможливо. Але і в трихвилинному репортажі для новин на телебаченні теж нічого не розкажеш. Уже почалося дійство — народний артист і священик Петро Бойко читав уривок із «Берестечка», а я думала: ну чому я не телемагнат? Був би у мене свій телеканал, я б змогла зробити пряму трансляцію із цієї презентації й обов’язково ще й заклалася б із кимось із колег–телемагнатів на велику суму, що ця трансляція мала б більшу долю і рейтинг, ніж, скажімо, відбір на «Євробачення», «Україна має талант» чи Електоральна ніч. Бо, як каже Ліна Василівна, велика Ліна Костенко — «ви скучили самі за собою». Це мудро, але як усі скучили за Поетом!

Веселого семирічного Ромчика фахівці називають справжньою сенсацією в джазовому світі! Найбільша інтрига полягає в тому, що у хлопчика, який ще не досяг десятирічного віку, серце і легені не дозріли для навантаження, яке повинен витримувати організм під час гри на трубі. Але для Романа Купріянова природа ніби «зробила виняток».

Минулої суботи кілька десятків представників ВО «Свобода» та «примкнулих» до них активістів громадських організацій патріотичного спрямування влаштували в історичному центрі Полтави ходу зі смолоскипами від пам’ятника Українським загиблим козакам до місця на Соборному майдані, де планувалося встановлення пам’ятника гетьману Івану Мазепі. Саме в день народження останнього ініціатори згаданої акції вирішили нагадати БЮТівській владі міста про огидні «маневри» довкола вже виготовленого за народні пожертви монумента, що «припадає пилом» на території одного зі столичних підприємств більш ніж півроку. Тож дійство, по суті, перетворилося на своєрідний марш протесту проти добре відомої читачам «УМ» новітньої «полтавської битви» з Мазепою мера Андрія Матковського та його соратників.

Сміття з Тернополя нікуди вивозити вже майже два тижні. Мешканці прилеглих сіл уперто продовжують блокувати під’їзди як до старого сміттєзвалища (незважаючи на те, що міськрада виграла Апеляційний суд щодо визнання постанови екологів про його закриття не дійсною), так і на ділянку, виділену обласною владою під новий тимчасовий полігон. Тим часом значне підвищення температури повітря та весняні дощі погіршують санітарний стан міста.

Не тільки їхніх земляків із селища–райцентру Чутове приголомшила загибель минулої п’ятниці подружжя, яке вважали одним із найпомітніших повпредів фермерського руху краю. Адже своє фермерське господарство «Сіріус» Валентина і Олександр Мисники започаткували ще 1993 року. Відтоді воно «розрослося» з 25 до майже двох тисяч гектарів землі в обробітку. В офіційних святцях керівником господарства значився чоловік, але неформальним лідером у більшості його справ залишалася надзвичайно працьовита, енергійна та наполеглива жінка.