У програмі на каналі «Рада» 13.03.2010 ви заявили журналісту, який брав у вас інтерв’ю біля каміна, що Степана Бандеру ви не вважаєте Героєм. Може, ви перегрілися біля цього каміна і як історик забули, хто є ви і хто є він. І що зробили ви, що Кучма дав вам Героя, і що зробив Степан Бандера, якому дали посмертно Героя України? Ви ще за Героя будете одержувати пільги різного роду, хоч зараз і соромитеся носити цю нагороду держави. Видно, добре усвідомлюєте, хто є ви і за що вам цю найвищу нагороду дали. Степан же нічого не одержить, бо він Герой на устах і в умах людей, бо не кожен може принести себе на вівтар свого народу, не в кожного вистачить сміливості оголосити незалежність держави, коли страшний ворог уже мав під ногами всю Європу. З таким сильним духом треба народитися. Його сім’я, як і його побратими по боротьбі, — це героїка нашого народу, не комуністичної брехні. За незалежність своєї Батьківщини він і його сім’я заплатили життям і свободою.

«Подивіться на наших сусідів, — директор Київської фабрики театрального реквізиту Олександр Дмитрович Олексюк показує в бік вулиці Річна, а це дві трамвайні зупинки від станції метро «Лук’янівська». — Рік тому поруч із новою багатоповерхівкою була школа, на базі якої працювали різні культурні заклади, підпорядковані київській мерії. З Київради прийшов до них лист, що будинок потребує реконструкції. Він був новіший і в кращому стані, ніж цей будинок, де зараз ми. Пригнали бульдозери, все розвалили. Сьогодні там автостоянка. От вам і заклади культури».

Щоб відчути масштаби фотоекспозиції «Минуле Поділля у старій світлині», що відкрилась у Вінницькому краєзнавчому музеї, досить назвати кількість представлених на ній робіт: понад тисячу сто. Вони охоплюють період від середини XIX століття (перший знімок, який зуміли відшукати колекціонери, датується 1850 роком) до 30–х років минулого століття. По суті, вона стала підсумком своєрідного фестивалю ентузіастів з усієї області — співробітники музею тільки відбирали найкраще з масиву візуальних історичних матеріалів, які їм запропонували індивідуальні збирачі, а також заклади освіти і культури із власних музеїв.

Пожежники, які напередодні Великодня виїхали за екстреним викликом у село Трибусівка Піщанського району, де горів житловий будинок, мусили відразу ж викликати міліцію. З палаючого житла вогнеборці винесли чотири трупи — двох дорослих та двох дітей, причому у трьох із загиблих були явні ознаки насильницької смерті: важкі рани на голові. У хаті жили 78–річна бабуся, її 22–річна онука та двоє дітей останньої — п’яти і двох років. За словами начальника Піщанського райвідділу міліції Сергія Гаджука, по тривозі підняли увесь особовий склад. Сусіди повідомили оперативникам, що останній тиждень у загиблих жив гість — далекий родич із Одещини, який приїхав відсвяткувати Великдень.

Відкрита черепно–мозкова травма, перелом основи черепа, забиття головного мозку тяжкого ступеня, множинні гематоми обличчя... Один лише перелік таких ушкоджень змушує здригнутися серце. У голові не вкладається, що завдав їх двомісячній (!) донечці рідний батько! Як повідомили «УМ» у Київському райвідділі міліції Полтави, того ранку мати крихітки разом із дворічним сином пішла у справах. Немовля лишила на татуся, колишнього «зека». А коли донька почала плакати, той став її вельми своєрідно заспокоювати...

Раніше за інших до літньої Олімпіади–2012, яка відбудеться в Лондоні, почали готуватися наші важкоатлети: із 5 по 11 квітня в Мінську вони виборюють медалі континентальної першості. Тренерський штаб розглядає цей чемпіонат як можливість перевірити старі кадри та сформувати ударний кулак, який змагатиметься за олімпійські ліцензії на чемпіонаті світу в Туреччині.

Різними за змістом, але однаковими за очікуваним підсумком вийшли повторні чвертьфінальні матчі Суперліги, що відбулися позавчора. Якщо в столиці Каталонії «Барселона» феєрично познущалася над «Арсеналом», то в Москві «Інтер» в італійському стилі — нуднувато — довів свою перевагу в класі над ЦСКА.

Свої перші більш–менш вагомі знання зі світу спорту автор цих рядків отримав у дитячій бібліотеці. Спеціалізовані спортивні видання з’явилися в житті дещо пізніше, а в третьому–п’ятому класі зацікавленість спочатку викликали книжки про історію баскетбольних чи футбольних чемпіонатів, нариси з життя відомих атлетів різних країн. Спортивно–художня література в СРСР видавалася активно, а ось книговидавництво незалежної України, на жаль, не перейняло цю естафету. Тож нові покоління молодих читачів можуть знайти в бібліотеках хіба ті самі книжки на спортивну тематику, що з’явилися на світ двадцять, а то й більше років тому.