Після того як напередодні Нового року комічна опера Йогана Штрауса «Циганський барон» пройшла прем’єрні випробування на сцені Черкаського облдрамтеатру, постановку презентували у Старому світі. Упродовж місяця німецькомовна опера у виконанні акторів із України, Австрії, Німеччини, Нідерландів та Бельгії йшла у 18 містах країни Бенілюксу. Нагадаємо, що інтернаціональний склад цієї опери доповнюють: голландський режисер Марк Крон, його земляки — музичний керівник Пітер Кокс та художниця по костюмах Марріт ван Дер Бюргт, а також балетмейстер із В’єтнаму Тао Нгуен і сценограф із Німеччини Карел Шпанхак.

Brit Awards називають аналогом американської музичної премії Grammy. А кращих визначають опитуванням близько тисячі представників музичної індустрії. Церемонія нагородження цією премією відбулася в Лондоні 16 лютого. Цього разу експертна комісія зійшлася на тому, що найкращим музичним виконавцем минулого року стала американська поп–співачка Леді Гага, яка у сумі отримала три нагороди. Вона виграла у всіх номінаціях, де була представлена: «найкраща закордонна виконавиця», «найкращий закордонний дебют» і «найкращий закордонний альбом» (The Fame).

Активно анонсований спектакль «Поки мама не прийшла» прихильники Молодого театру чекали з нетерпінням. По–перше, цікаво було подивитися, чи справді повноцінну виставу можна випустити всього лише за місяць — саме стільки тривали репетиції. По–друге, частка п’єс драматургів–абсурдистів у театральних афішах міста настільки мала, що на увагу заслуговує будь–яка новинка в цьому жанровому сегменті. Ну і по–третє, ставити спектакль запросили французького режисера Крістофа Фьотріє, а де ви зараз ще зможете подивитися французький абсурд в українському виконанні?

З неперекладністю — в житейському сенсі — ми зустрічаємося, тільки–но довідуємося, що у світі є більше однієї мови. Для двомовних українців перший досвід неперекладності переживається при ще несвідомому зіставлені української й російської. Виходить, у цих нібито й близьких мовах трапляються дуже суттєві незбіги. Є слова, які не можна перекласти, можна лише багатослівно пояснити те, для чого в іншій мові є одне слово. Ми чуємо, як російськомовні громадяни України несвідомо вплітають у своє мовлення українські прислів’я — і не тому, що не знають російських, а тому що українські передають якісь інші значення. І чуємо, як абсолютно україномовні інтелектуали, буває, вживають російські звороти з тієї самої причини: коли потрібно передати сенс, а його складовою є мова, якою його висловлюють.

Берлінський кінофестиваль готується закрити завісу грандіозного Berlinale Palast — суботнього вечора на його сцені з’являться члени журі на чолі з Вернером Херцогом та переможці великого повнометражного конкурсу. Прогнози є різні, пошлюся тільки на одне джерело: поки що найвищі оцінки від журі критиків журналу Screen International (він з’являється тут щодня) отримав фільм «Як я провів цим літом / Как я провел этим летом» Олексія Попогребського. Для великого журі, звісно, ті оцінки аж ніяк не указ, одначе цілком можливий один зі «Срібних ведмедів»...

Іван Андрусяк, шукаючи за голов­ною принадою Шкляревого «Чорного Ворона», пише: «Цей текст засвідчує повернення його автора з «попси» в літературу» (Українська літературна газета, 18.12.2009). Твердження критика є вельми сумнівним принаймні під трьома оглядами.

З індивідуальною гонкою наші «стріляючі лижники» пов’язували особливі надії, адже тут на перше місце виходить влучність на вогневих рубежах — за кожен промах додають штрафну хвилину. А саме чиста стрільба — головна перевага українців, які завдяки цьому нерідко мали успіхи в «індивідуалці» (бо у фізичній підготовці ми поступаємося провідним біатлонним державам). Утім сподівання виявилися марними — в четвер вище восьмого місця наші знову не піднялися.

До середи традиційно сильна в зимових видах спорту норвезька збірна не тішила своїх уболівальників високими досягненнями, перебуваючи з двома срібними та стількома ж бронзовими нагородами поза десяткою лідерів командного заліку. Але прорив у два останні дні дозволив «вікінгам» опинитися серед трійки збірнихлідерів.

Єдиний представник України на «весняній» європейській арені, донецький «Шахтар», змушений «віддуватися» за весь наш футбол. Титул володаря Кубка УЄФА накладає на віцечемпіона України відповідальність, та й суперники тепер зовсім поіншому налаштовуються на донеччан.