Минулої суботи ювілейний, 60–й за ліком, Берлінський кінофестиваль завершив свою роботу. Журі, очолюване німцем Вернером Херцогом, присудило Золотий та кілька Срібних призових Золоте звірятко отримав 46–річний турецький режисер Семі Капланоглу за фільм «Мед». Гран–прі журі «Срібний ведмідь» очікувано дістався румунській картині «Коли хочу свистіти — буду свистіти» Флоріана Сербана. Не менш очікуваним виявився «Срібний ведмідь» за режисуру — Роману Поланському («Письменник–привид»): треба ж було заявити про солідарність митцеві, що перебуває під домашнім арештом за справжні чи уявні гріхи давно минулих літ.

Доля часто несправедлива до такого виду мистецтва, як лендарт. Художні твори, для яких необхідним тлом і органічним складником стало природне середовище, зазвичай живуть недовго, бо їх швидко руйнують стихії. Особливо це відчувається тоді, коли в холодний сезон артефакти творяться на засніжених територіях, а в ролі важливого будівельного елементу виступає сніг. Для прикладу можна назвати «Сноухендж», створений торік на Вінниччині за зразком знаменитої пам’ятки Стоунхендж, от тільки не з каменю, а зі снігу.

Масивні металеві ворота, прохідна з охороною. Вивіска: «Фонтанська загальноосвітня школа соціальної реабілітації». Тут для підлітків, які свого часу не подружилися з правопорядком, а то й скоїли злочин, забезпечено закритий простір. Ось, за скляними дверима передпокою, чекають на прийом троє «новеньких» хлопченят. Далі, на поверхах — навчальні класи, кімнати відпочинку, спальні. Біля спалень стіни розмальовані квітами й метеликами. Самі ж хлопці малювали. У менших на кожному ліжку поряд із подушкою — м’яка іграшка. На ліжках 14—15–річних старшокласників — також іграшкові ведмедики, слоники чи котики. «У них важке було дитинство і вони досі граються — вони ж іще діти», — пояснює завуч школи Наталя Анатій. Поза тим, учні виглядають серйозними та розважливими і залюбки розповідають про зміну свого життєвого курсу і віднайдення сенсу буття — завдяки цій школі.

Нинішнього року весь Батурин засипало снігом. Старожили кажуть, що подібних заметілей вони не пам’ятають. Сніг понамітав по самісінькі вікна сільських хат, урівняв вулиці з тинами... Щоб добратися до будиночка Кочубея, палацу останнього гетьмана Кирила Розумовського чи могутньої Цитаделі, за якою — резиденція гетьмана Мазепи, потрібно пройти довгими сніговими коридорами. Але це не зупиняє людей, які цікавляться історією. Навіть у лютневі дні до Батурина приїздить по кілька екскурсій. Когось ваблять артефакти козацької доби, інших — пошуки дня сьогоднішнього в минулому.

Наша земля віддавна славилася звитяжними воїнами. У різні часи за різних правителів українці ставали героями різних воєн — безстрашно здійснювали подвиги й впливали на хід історії. Щоправда, чимало українських військових талантів згоріло на чужому полі бою, за чужу державу. Наші земляки керували арміями, флотами, ставали національними героями для різних народів світу. Серед наших земляків — адмірали, генерали, маршали, міністри оборони Росії, Канади, Китаю. Українські емігранти очолювали найбільші у світі підводні атомні човни, воювали у В’єтнамі, Кореї (до речі, наш земляк свого часу повів першу хвилю вторгнення американських морських піхотинців на берег Червоного пляжу в Інчхоні). І всі вони заслуговують на згадку — бодай з нагоди Дня захисника Вітчизни.
Добірка історій про славу українських воїнів за кордоном створена за сприяння проекту «Українці у світі». Про те, якими світ знає звитяжних українців, розповів «УМ» автор проекту і голова Всеукраїнського об’єднання «За Помісну Україну!» Петро Ющенко.

З кожним днем усе більше відчувається прихід тепла: від понаднормових опадів страждає Херсонщина, через густий туман на вихідних не зміг прийняти жодного літака Харківський міжнародний аеропорт, а мокрий сніг на даху митного відділення заважав працювати на вихідних пункту пропуску «Рава–Руська». Станом на вчора через негоду без світла залишалися жителі 156 населених пунктів у шести областях. Найгірша ситуація з електропостачанням у Черкаській, Чернігівській та Миколаївській. Через ожеледицю та сніг важко проїхати дорогами місцевого значення у Дніпропетровській, Івано–Франківській, Луганській, Миколаївській, Полтавській, Сумській, Харківській та Чернігівській областях.

Кмітливі українці вже відчули, якою «золотою жилою» може обернутися сільський туризм. Американці ж іще раніше збагнули, що робити гроші можна буквально з повітря, чистої води та вікових лісів, особливо за умови, що все це приправлене величезною кількістю концертних залів, зіркових концертів та неповторним шармом пуританської «глибинки». Саме на поєднанні таких, здавалося б, мало поєднуваних речей і ґрунтується слава Бренсона — унікального міста в штаті Міссурі, куди мільйони туристів їдуть за принадами доброї старої Америки, дух якої, схоже, ще залишається тільки тут...

Автор цієї ідеї — продюсер Олександр Роднянський. Як повідомляє сайт «Кореспондент», знімати за Булгаковим було мало не мрією Роднянського. «Я виріс на «Білій гвардії» і вже давно­ мріяв зняти кіно за Булгаковим. Уперше про це почав замислюватися ще років п’ять тому. Мені хочеться зробити фільм, гідний книги. Без псевдоісторії — тільки одна історія».

Ім’я знаменитої британки, «мами» книжок про Гаррі Поттера, внесли до списку відповідачів у справі викрадення ідеї казки про хлопчика–чаклуна. Ця історія розпочалася у червні минулого року, коли спадкоємці британського письменника Едріена Джейкобса подали до суду позов на видавництво Bloomsbury Publishing PLC. Позивачі стверджують, що у книзі «Гаррі Поттер і келих вогню» використані значні частини книжок Джейкобса «Пригоди Віллі Чарівника — №1 Люта Земля», виданої 1987 року. Вони також наполягають, що й інші сюжети із «Віллі Чарівника» лягли в основу книг про Гаррі Поттера. Інформаційні агенції вказують, що сам Едріен Джейкобс помер у Лондоні у 1997 році. А книжка «Гаррі Поттер і келих вогню» стала четвертою у серії «поттеріани», вийшовши у 2000 році.

Після того як напередодні Нового року комічна опера Йогана Штрауса «Циганський барон» пройшла прем’єрні випробування на сцені Черкаського облдрамтеатру, постановку презентували у Старому світі. Упродовж місяця німецькомовна опера у виконанні акторів із України, Австрії, Німеччини, Нідерландів та Бельгії йшла у 18 містах країни Бенілюксу. Нагадаємо, що інтернаціональний склад цієї опери доповнюють: голландський режисер Марк Крон, його земляки — музичний керівник Пітер Кокс та художниця по костюмах Марріт ван Дер Бюргт, а також балетмейстер із В’єтнаму Тао Нгуен і сценограф із Німеччини Карел Шпанхак.