Якщо щось зробити нереально, треба все ж розпочати — відтак, можливо, і вдасться. За цим принципом генератору харківського мистецького життя — міській художній галереї, попри фінансову і культурну кризу в Україні, вдається робити непосильне — проводити бієнале молодіжного сучасного мистецтва. П’ятий Non Stop Media, який відбувався у Харкові з 30 березня до 13 квітня, мав у своєму «багаж­нику» все для того, щоб стати на два тижні головною культурною подією міста: і талановитих авторів, і авторитетне журі, й численну армію вірних прихильників харківської «муніципалки».

«Я ношу окуляри, тобто не є людиною з ідеальним зором. А минулого року побачила оголошення про конкурс «Ініціатива року». Так виникла ідея створити проект для людей, які погано бачать», — пояснює студентка Національного університету ім. Т.Шевченка Євгенія Вятчанінова, як народилася ідея такого некомерційного благодійного проекту. Адже відомо, що людям із вадами зору та незрячим в Україні катастрофічно не вистачає спеціальної літератури.

Вистава «Нація» стала продовженням співпраці режисера, директора Івано–Франківського академічного обласного українського музично–драматичного театру ім. І. Франка Ростислава Держипільського з відомою українською письменницею. Постановка «франківцями» «Солодкої Дарусі» мала торік великий успіх, у тому числі й у столиці. «Наше надзавдання, — каже режисер про нову виставу, — внутрішнє життя духу, його перезавантаження й очищення нації, народження нової свідомості».

Відкритий лист письменнику Андрію Кокотюсі



Шановний пане письменнику!

Прочитавши замітку «Ку­льтура» на архівах», надруковану в «УМ» (02.04.2010 р.), мала намір поспілкуватися з вами телефоном, але не знайшла в довіднику Спілки письменників України вашого прізвища. Тому звертаюся до вас через газету.

«Обрана» нами влада демонструє себе як керована з­арубіжними спецслужбами окупаційна адміністрація. Прикриваючись тим, що у паспортах немає п’ятої графи, на ключові пости у владних структурах розставлено злегка закамуфльованих чи й нахабно афішованих україноненависників (освіта, наука, внутрішні справи, національне телебачення, архіви і т.ін.).

У травні Україна відзначатиме 65–ту річницю перемоги над Німеччиною. Здавалося б, свята справа: вшанувати пам’ять полеглих, вклонитися ще живим визволителям Європи від коричневої чуми, подбати про їхню старість. Однак замість цього деякі політичні сили (передовсім ті, що мають одвічне «червоне» забарвлення або просто паразитують на старих ідеологемах) намагаються використати подібні дати виключно для власного піару, а нерідко й для роздмухування печерного українофобства, поділу українців на «своїх» і «чужих».

«Чесно і чемно» — поняття не для тих, хто вирішив будьякою ціною присвоїти собі певні землі з їх надрами і населенням. І для воєвод царя Олексія Михайловича, і для «секірників» Петра Першого, для більшовиків із багнетами і танкістів та ракетників РФ слова «справедливість», «мир» і «братерство» означають щось трохи інше. І собі самим, і всьому світові таким чином доводять, що, завойовуючи чужі багаті землі і винищуючи непокірні народи — для зручності, зіштовхуючи їх один з одним — вони встановлюють у світі мир. «Миротворці» не зважають на тимчасові неуспіхи. Так, за українську Волинь у роки ІІ Світової війни зчепилися росіяни, поляки і німці. З посмішкою спостерігаючи за «вавилоном» ІІ Світової війни, вусатий вождь, врешті, і Волинь собі залишив, і Польщу присвоїв, і шмат Німеччини відхопив.

Нині, разом із радянською символікою, у правонаступниці СРСР оживають і кількасотлітні ідеї світового панування. Поперед танків пускають галасливу пропаганду. Особливо корисно у слушний момент «перевести стрілки» з власного злочину на трагедію народів, до якої й самі доклали рук. Так, у переддень відзначення початку ІІ Світової війни у вересні минулого року російські ЗМІ переконували світ, що війну розпочала... Польща. А в переддень 70ліття розстрілів польської еліти в Катині під Смоленськом прокремлівський політик запросив російських і польських журналістів до Києва на виставку «Волинська різня: польські та єврейські жертви ОУНУПА»...

Цей рік можна назвати роком найбільших переписів в історії людства. Уже рахує всіх своїх громадян найбільша за чисельністю населення країна світу — Китай. У найпотужнішій державі на планеті — Сполучених Штатах Америки — перепис почався наприкінці січня з Аляски, де реєстраторам доводилося об’їжджати населені пункти на собаках. Першим громадянином США, «переписаним» 2010 року, став 89–річний ескімос Кліфтон Джексон, до нього з такої нагоди особисто приїхав сам директор Бюро перепису Роберт Гроувз. Але наймасштабнішою переписною кампанією є не американська і навіть не китайська. Такого грандіозного перепису, який 1 квітня стартував в Індії, історія точно досі не знала.

Польоти в космос для американських астронавтів подорожчали. Згідно з договором, який уклала з Росією Національна космічна агенція США (НАСА), оренда шести додаткових місць у російських космічних кораблях обійдеться американцям у 335 мільйонів доларів. Як повідомляє сайт space.com, цей «абонемент», придбаний у Російської федеральної космічної агенції, дозволить астронавтам США відвідувати Міжнародну космічну станцію у 2013 та 2014 роках. Тобто середня ціна одного «людиномісця» обійдеться НАСА у 55,8 мільйона доларів. Для порівняння: відповідно до контракту на 2012 рік, за кожен політ на космічному кораблі «Союз» росіяни отримуватимуть по 50 мільйонів.