На запрошення консисторії Української православної церкви у США архієпископ Харківський і Полтавський Ігор (Ісіченко) минулого місяця відвідав духовний центр УПЦ у США, в містечку Бавнд–Брук, і деякі парафії УПЦ у США. Владика взяв участь у ХІХ соборі УПЦ у США, виступив із доповіддю до 20–річчя інтронізації патріарха Мстислава. На засіданні Митрополичої ради ознайомив священство з церковним життям в Україні, мав доповідь на загальних зборах духовенства УПЦ у США. Із владиками Даниїлом і Антонієм відвідав українські парафії у Вашингтоні та Нью–Йорку. «УМ» запросила владику Ігоря розповісти про свої враження від американського православного українства та про схожість і відмінність у церковному житті українців на історичній батьківщині та за океаном.

Минулої п’ятниці одна з тем програми «Велика політика» з Євгеном Кисельовим», що на каналі «Інтер», стосувалася Великого голоду 1932–33 років. Організатори запросили, серед інших, нового директора Українського інституту національної пам’яті Валерія Солдатенка, нардепа–регіонала Вадима Колесніченка, відому дослідницю Голодомору Людмилу Гриневич. Коли пан Колесніченко став відверто знущатися над пам’яттю загиблих людей, у студії виник скандал.

У 2009 році СБУ, якою на той час керував Валентин Наливайченко, здійснила колосальну працю — розслідування і доведення до суду кримінальної справи за фактом організованого більшовиками геноциду. Було розсекречено тисячі архівних документів 1930–х років, слідчі групи працювали в усіх областях держави. Нині праця, на позір, завмерла. Щоб з’ясувати, чи це справді так, «УМ» звернулася з питаннями до екс–голови СБУ.

Досягнення п’яти останніх років залишаються ніби в тумані. А досягнення були, і неабиякі — у сфері гідності й свободи, самоусвідомлення і зцілення від історичної амнезії. Нинішня влада ніби не хоче помічати знакову для національної ідентичності дату — День пам’яті жертв Голодомору. Напередодні цього дня «УМ» запросила до розмови людину, яка заклала початок змін у самоусвідомленні українців.

«Історія як шкільний предмет має серйозну місію: дати можливість дитині стати відповідальним громадянином. І для цього слід навчити учня працювати з історичними фактами, з джерелами», — каже відомий педагог–новатор, історик, автор–упорядник мультимедійного посібника «Голодомор в Україні 1932–33 років. Людський вимір трагедії» Олександр Войтенко. Посібник складається з DVD (на якому записано вісім відеосвідчень очевидців терору голодом) та покрокового плану уроку з історії Голодомору. Також тут є рекомендації щодо використання відеоресурсу, хронологія голоду, масив тогочасних офіційних документів, радянські плакати, карта демографічних втрат і висновок відомого правознавця Євгена Захарова «Правова кваліфікація Голодомору 1932–33 років в Україні та на Кубані як злочину проти людяності та геноциду». Посібник стане в пригоді також викладачам право­знавства, літератури, етики й філософії. Пан Войтенко каже, що все, що потрібно вчителеві — це грамотно побудувати роботу з цими джерелами. А учні хай мислять і вчаться робити власні висновки.

Наругою над християнською духовністю та історичною пам’яттю вважають історики й громадські діячі ідею побудувати на фундаменті знакової в історії Київської Держави церкви Різдва Богородиці нову споруду. Для цього залишки першої в Києві кам’яної церкви, цінні як пам’ять про князів–батьків держави, мають залити бетоном. Більше того — на цьому історичному місці адміністрація Московського патріархату запланувала збудувати свій... монастир. Тобто досі відкрита для огляду місцевість стародавньої столиці може опинитися за високими мурами релігійної організації, яка не надто шанує славетну історію «Другого Єрусалима».

Толерантність — це властивість людини сильної чи слабкої? Це вияв пасивності чи активна громадська позиція? Багаторічний досвід дитячого табору «Джерела толерантності», де підлітки навчаються міжетнічної та міжрелігійної взаємодії і взаєморозуміння, свідчить, що толерантність вимагає зусиль, навчання і прояву особистості. У неділю Київський клуб толерантності, заснований на базі досвіду цього табору, організував вуличну акцію «Запали ліхтарик толерантності». Підлітки з клубу запрошували перехожих на Контрактовій площі приєднатися до танців різних народів, конкурсів і малювання символів взаємоповаги, розуміння, миру. Насамкінець усі охочі запалили ліхтарики, зроблені власноруч дітьми, що ніби промовляли: добре, коли ми приймаємо інших людей і доброзичливі до них.

З 4 по 13 листопада 2010 року у Харкові відбувається V Міжнародний конкурс виконавців на українських народних інструментах ім. Гната Хоткевича. Уже вчетверте відомий бандурист, композитор, музикознавець і громадський діяч Віктор Мішалов із Канади є членом журі цього конкурсу. Він упродовж десятиліть досліджує і публікує спадщину Гната Хоткевича. Цього року у конкурсі взяли участь близько 100 учасників з України, Білорусі, Канади, США. До складу журі увійшли авторитетні фахівці з України, Російської Федерації, Канади.

Альтернативою державному Інституту національної пам’яті, який уряд Миколи Азарова підпорядкував комуністам, став утворений 23 жовтня на базі товариства «Меморіал» Громадський інститут історичної пам’яті. Цей проект реалізується спільно з «Інститутом Президента Віктора Ющенка «Стратегічні ініціативи», Міжнародним фондом «Україна 3000» та іншими громадськими організаціями. До ради інституту історічної пам’яті входять відомі історики, зокрема Володимир Сергійчук, Василь Шендеровський, Володимир В’ятрович, Іван Патриляк. Громадська установа має потужну дослідницьку базу: всі розсекречені документи архіву СБУ і зовнішньої розвідки в електронній версії. Музейна експозиція «Народна війна», що нещодавно експонувалася в «Українському домі», а нині виставлена в постійній експозиції Музею совєтської окупації (вул. Стельмаха, 6–а) стала першою спільною працею новоствореного інституту і товариства «Меморіал». За виявленими архівними документами, вперше подаються статистичні дані про кількість підпільних антибільшовицьких організацій та повстанських загонів, кількість селянських збройних повстань у всіх тогочасних дев’яти губерніях України. Про історію опору 1917 — 1932 років та ідею експозиції — наша розмова з ініціатором виставки, головою київського «Меморіалу» Романом Круциком

Де це видано — возити дітей із міста до школи в село? А в Хотів, що біля Києва, — возять. Тим паче після того, як у тутешній гімназії відкрився Родинний центр «Мамаї», де діти разом iз батьками відзначають свята за народним календарем, вчаться гончарювати й співати народні пісні, опановують секрети народного малярства, витинанки, вишивки і навіть мультиплікації.