Десятинну — під бетон?

23.11.2010
Десятинну — під бетон?

За однією з версій сучасних архітекторів, так у давнину виглядала Десятинна церква. (Фото з сайту rus.glas.org.ua)

Наругою над християнською духовністю та історичною пам’яттю вважають історики й громадські діячі ідею побудувати на фундаменті знакової в історії Київської Держави церкви Різдва Богородиці нову споруду. Для цього залишки першої в Києві кам’яної церкви, цінні як пам’ять про князів–батьків держави, мають залити бетоном. Більше того — на цьому історичному місці адміністрація Московського патріархату запланувала збудувати свій... монастир. Тобто досі відкрита для огляду місцевість стародавньої столиці може опинитися за високими мурами релігійної організації, яка не надто шанує славетну історію «Другого Єрусалима». Церкву планують побудувати не в первозданному вигляді (ніхто не знає, як виглядав собор, зруйнований у час навали хана Батия в 1240 році), а в псевдовізантійському стилі — за таким «типовим проектом» будували свого часу більшість церков у Російській імперії. Подейкують, що в підземеллі розмістять музей, де можна буде побачити стародавні руїни. Та чи всі охочі зможуть оглянути їх на території новоствореного «Десятинного чоловічого монастиря»? Його ієромонах Мельхіседек запевнив кореспондента газети «Сегодня», що «указ про відродження храму дав особисто Віктор Янукович». Однак на офіційному сайті Президента інформації про такий указ немає. Більше того, 8 вересня цього року Кабмін видав розпорядження, що «для здійснення археологічних досліджень і музеєфікації залишків фундаментів Десятинної церкви» виділено 13 мільйонів 400 тисяч гривень iз державного бюджету. Поінформовані джерела переказують, що ці кошти тепер переорієнтовані для будівництва.

«Ще в 1945 році прийняте рішення про музеєфікацію руїн Десятинної церкви. До сьогодні мінялася влада, але ця територія залишалася доступною і для огляду, і як святиня. Втручатися в цю пам’ятку — злочинно», — каже доктор історичних наук, пам’яткознавець Сергій Кот. «Це будівництво не вписується в рамки чинного законодавства України. Це пам’ятка культури національного значення, розташована на території заповідника «Стародавній Київ», — пояснив «УМ» екс–директор Національного Києво–Печерського заповідника, голова Всеукраїнської асоціації музеїв Сергій Кролевець. — На жаль, заповідник перестав бути юридичною особою, з подання начальника Головного управління охорони культурної спадщини Київської міськдержадміністрації Руслана Кухаренка. Але ж Кабмін не скасовував Положення про заповідник від 1987 року». Пан Кролевець наголошує, що пам’ятка археології, яка є сьогодні, набагато цінніша, ніж та будівля, яку планують звести. І зараз, коли розпочаті, за розпорядженням Президента Віктора Ющенка, перші в історії серйозні розкопки фундаментів Десятинної церкви, і науковці дізналися досі невідомі, несподівані факти, розпочинати тут будівництво — злочинно. «Яка мета будівництва на кістках? Знищити правдиву пам’ятку, щоб ми ніколи не довідалися, що там було насправді?» — слушно запитує пам’яткоохоронець.

Нагадаємо, що в Десятинній церкві були поховані Великий князь Володимир Святославич та його дружина — візантійська царівна Анна, сюди з Вишгорода був перенесений прах княгині Ольги. Біля церкви містилося Княже подвір’я правителя Київської держави і, можливо, некрополь видатних осіб. Тепер тут має «попрацювати» бульдозер. Слід викопати криницю, келії. «Захоплюється чимала територія, включно з будівлею Національного музею історії України, — каже відомий культуролог–пам’яткоохоронець Микола Біляшівський. — Коли кілька років тому постало питання побудови каплиці Київського патріархату, то хтось постійно запрошував на це місце язичників, а це люди відповідної категорії, яких підтримують відповідні служби сусідньої держави і створюють «картинку», що всі, хто носить вишиванку — «папуаси». Там були й бійки спровоковані. А зараз язичники не протестують, хоча «під монастир» піде і їхнє капище, розташоване поряд з Історичним музеєм».

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>