Все ближче той час Х, коли Євросоюз розростеться до кордонів України, і очікування від того в нас не надто райдужні. Перш за все йдеться про розірвання деяких важливих угод між Україною та майбутніми членами ЄС, насамперед із Польщею. Так, після набуття статусу члена Євросоюзу Польща зобов'язана прийняти чинну з 1998 року Угоду про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, яка, за оцінками прозахідних українських політиків, давно вже застаріла. У той же час польська сторона заспокоює: більшість чинних двосторонніх угод, що регулюють економічну співпрацю, не суперечать європейським принципам, отже, діятимуть і надалі. Єдиний негатив — 1 травня 2004 року Польща автоматично розірве міжурядову Угоду про торгівлю та економічне співробітництво, підписану ще в 1991 році, а натомість пропонує підписати нову угоду, яка не перетинатиметься з положеннями спільної торговельної європейської політики. Що ж до вступу Польщі в ЄС, то в цілому для України такий крок не матиме негативних наслідків — таку оцінку висловив посол РП в Україні Марек Зюлковський.

Минулими вихідними «Союз правих сил» провів з'їзд, на якому було прийнято відставки його співголів — Бориса Нємцова, Ірини Хакамади, Анатолія Чубайса і Єгора Гайдара. Це рішення стало виконанням обіцянки, яку дало керівництво партії ще перед виборами в Держдуму: у випадку поразки вони йдуть з керівних посад. Більше того, з'їзд узагалі ліквідував інститут співголів, ввівши посаду лідера партії — голови Федеральної політради. Однак до президентських виборів було вирішено лідера не обирати. «Якщо Ірина Хакамада вийде за результатами виборів на друге місце і набере більше відсотків, ніж СПС на парламентських виборах, то вона — лідер партії де факто», — вважає Борис Нємцов. Якщо ж результат Хакамади в президентській кампанії буде скромним, то пошук лідера партії значно ускладниться.

Саме такий термін на роздуми — до п'ятниці — взяла міжвідомча група з питань використання нафтопроводу, розглянувши техніко-економічні висновки консалтингової компанії Energy Solutions. Про це повідомив учора керівник групи, він же — міністр енергетики України Сергій Єрмілов. Тим часом долю «труби» обговорюватимуть сьогодні і у Вашингтоні, куди, повідомляє «Інтерфакс-Україна», вилітає урядова делегація на чолі з «енергетичним» віце-прем'єром Андрієм Клюєвим для участі у першому засіданні українсько-американської робочої групи з питань Євроазіатського нафтотранспортного коридору. До складу делегації входить і уповноважений України з питань ЄАНТК Олександр Тодійчук.

Драматичні зміни в Грузії, пов'язані з падінням корумпованого режиму, та обрання нової влади на демократичних виборах мали чималий резонанс в Україні. Ці події стали чудовим подарунком українській об'єднаній опозиції — вона отримала урок, як можна боротися і перемагати в умовах, котрі, за багатьма параметрами, є не менш складними, ніж в Україні. Українська влада отримала «останнє грузинське попередження». Я знаю, що деякі реалісти у владних колах вважають ймовірною можливість аналогічного соціального вибуху в Україні і заздалегідь готуються до нього.

Сьогодні й завтра в Грузії відбуватимуться урочистості в рамках інавгурації нового президента — Михайла Саакашвілі, який відкрив нову сторінку в історії пострадянського простору, скинувши в новому столітті з престолу лідера ще радянського гарту, Едуарда Шеварднадзе. Цікаво, що 25 січня в екс-президента день народження — Шеварднадзе виповнюється 76 років. Але на інавгурацію Саакашвілі поваленого народом «Сивого Лиса» не запрошували.

Тузла. Край Батьківщини, її гострий кінець. Лише тоді, коли сусідка нахабно простягнула до нього руку і запрагла ним заволодіти, ми відчули, наскільки Батьківщина нам дорога. І мушлі на сірому піску, яких не видно на фото, але вони є, і зграйка мальків кільки, яка уявляється дуже реально, і, що дивно, не в жерстяній бляшанці, і прибережна піна, якої забагато, наче ген там, на Тамані, козачки випрали онучі цілої дивізії, — вся ця убога пейзажна лірика, все це природне майно є нашим, враз усвідомили українці. І головне — його болісно не хочеться втрачати. «С чего начинается Родина?» — З кінця.

Ситуація навколо Тузли стала нівроку гострою. Вчора українські та російські парламентарії, які прибули до Києва, не змогли знайти спільної мови: думці вдавали, начебто будівництво коси від Тамані до Тузли — суто низова, козача ініціатива, а це питання взагалі винесено за межі українсько-російських відносин. Тим часом у деяких вітчизняних ЗМІ з'явилася інформація з посиланням на неофіційну зустріч голови адміністрації президента Росії Олександра Волошина з групою українських журналістів, на якій він так прокоментував проблему навколо Тузли: «Якщо треба, ми зробимо все можливе й неможливе, щоб відстояти свою позицію. Якщо треба, ми скинемо туди бомбу».
Наші колеги кажуть, що говорив це Олександр Сталійович жартома. І ми б значно менше уваги приділили цьому жарту, якби не почуті журналістами «УМ» припущення з дипломатичних джерел західних країн про те, що Росія, не виключено, спробує перевірити на нашій шкірі реакцію світу на можливість нанесення превентивних ударів. Зрештою, вищезгадані жарти тривожать українців, може, зокрема, й тому, що, позбавлені ядерної зброї, наші політики вже не зуміють так влучно пожартувати.

Україна звернеться до міжнародних організацій, якщо росіяни переріжуть дамбою державний кордон. До кордону залишилося 400 метрів