«Скинемо на Тузлу бомбу і заллємо бетоном»,

22.10.2003
«Скинемо на Тузлу бомбу і заллємо бетоном»,

Чиї злі язики виводять на старт бомбардувальники «вєлікой і нєдєлімой»?

      Ситуація навколо Тузли стала нівроку гострою. Вчора українські та російські парламентарії, які прибули до Києва, не змогли знайти спільної мови: думці вдавали, начебто будівництво коси від Тамані до Тузли — суто низова, козача ініціатива, а це питання взагалі винесено за межі українсько-російських відносин. Тим часом у деяких вітчизняних ЗМІ з'явилася інформація з посиланням на неофіційну зустріч голови адміністрації президента Росії Олександра Волошина з групою українських журналістів, на якій він так прокоментував проблему навколо Тузли: «Якщо треба, ми зробимо все можливе й неможливе, щоб відстояти свою позицію. Якщо треба, ми скинемо туди бомбу».

      Наші колеги кажуть, що говорив це Олександр Сталійович жартома. І ми б значно менше уваги приділили цьому жарту, якби не почуті журналістами «УМ» припущення з дипломатичних джерел західних країн про те, що Росія, не виключено, спробує перевірити на нашій шкірі реакцію світу на можливість нанесення превентивних ударів. Зрештою, вищезгадані жарти тривожать українців, може, зокрема, й тому, що, позбавлені ядерної зброї, наші політики вже не зуміють так влучно пожартувати.

Карта «театру бойових дiй» до початку насипання дамби з боку Росiї.

      Журналісти з Києва, які групою минулого тижня відвідали Москву і були присутні на згаданій зустрічі з керівником канцелярії Путіна, в більшості не наважилися оприлюднити у своїх виданнях жарт пана Волошина про «бомбу на Тузлу», мовляв, це був відвертий жарт, не більше. Атож, не вистачало, щоб Волошин говорив про такі речі серйозно, та ще й винятково українським журналістам. Наважилися на оприлюднення російського жарту тільки видання медіа-концерну Вадима Рабиновича. Не беручись ні коментувати висловлювання Олександра Волошина, ні звертатися по коментарі до українських політиків, у традиції яких теж ще не ввійшло коментувати жарти і плітки, ми, однак, залишаємо це темою для обговорення. Хоча б тому, що складно уявляється, приміром, високопоставлений чиновник Білого дому, який на дружній бесіді з іранськими журналістами жартує про можливі бомбардування атомної станції у Буширі. Не доведи, Боже, українці невдовзі посмакують, чим пахне російський жарт, бо ж, якщо вірити російській народній мудрості, «сказка ложь, да в ней намек, добрым молодцам урок».

      Не чекаючи «уроку», МЗС України врешті виступило з серйозною заявою. «Ні за яких обставин Україна не допустить з'єднання дамби з островом, що є частиною нашої території», — заявив на вчорашньому брифінгу речник зовнішньополітичного відомства Маркіян Лубківський. З посиланням на рішення Ради національної безпеки та оборони він запевнив, що Україна має намір звернутися до третіх країн у разі порушення Росією кордону в Керченській протоці. «Ми готові до будь-якого розвитку подій. Розроблено цілий спектр міжнародно-правових кроків, які Україна може зробити в разі порушення нашого кордону», — сказав речник МЗС, водночас висловивши сподівання, що росіяни таки зупинять будівництво дамби і вона не перетне міждержавної межі. Учора, до речі, заприсягнувся в цьому й посол РФ в Україні Віктор Черномирдін. У перерві роботи міжпарламентської комісії зі співробітництва, що засідала в Києві, амбасадор запевнив агенцію «Інтерфакс-Україна», що дамба зупиниться на російській території, але водночас не відповів на питання, чиєю територією він особисто вважає острів Тузлу.

      Судячи з перших повідомлень про вищезгадане засідання парламентаріїв двох країн, проходило воно далеко не в конструктивному руслі. Голова ВР Володимир Литвин навіть змушений був закликати росіян «не робити вигляд, що ви нічого не знаєте про існуючий конфлікт». Та схоже, що принаймні у першій половині дня заклики Литвина — обговорити конфлікт «нормальною, людською мовою», не залучаючи треті сторони, — не знайшли відгуку серед наших російських гостей. Принаймні, це питання думці запропонували розглядати останнім — аж під вечір.

      Верховна ж Рада вирішила діяти «одноосібно» — у четвер, якщо нічого не зміниться, звернутися до РФ з ще однією заявою щодо Тузли. Звернення подібного характеру підготували i кримські депутати до своїх колег з Краснодарського краю.

      Тим часом між кордоном і краєм дамби залишилося трохи більше 300 метрів. Російські будівничі працюють навіть уночі...

  • Волевиявлення невільних

    Вибори на окупованих територіях Донецької та Луганської областей іще навіть не почалися, а ексцеси довкола них уже тривають. Минулої п’ятниці активісти та симпатики полку «Азов» влаштували під стінами Верховної Ради ціле фаєр-шоу, погрожуючи розігнати парламент, якщо вибори (а відповідно, і легітимізація самопроголошених «республік») усе-таки відбудуться. >>

  • Євробачення-2017. Показує гривня-ТБ

    Блискуча перемога Джамали, окрім усього іншого, означає й потребу прийняти наступний конкурс у Києві. Втім це може бути й інше українське місто. Пропозиція організувати Євробачення-2017 у Криму, звісно, звучить вельми привабливо, але будьмо реалістами. >>

  • Так минають прем’єри

    Недавня відставка Арсенія Яценюка була довгим та болісним процесом. Але найбільш прикрим є не це. А те, що Яценюк пішов примусово-добровільно: не тоді, коли відчув, що настав його час, а тоді, коли його підштовхнули до цього чисельні й заплутані «договорняки» на найвищому рівні. >>

  • Термоядерні промені чучхе

    Випробування Північною Кореєю водневої бомби запускає цілий ланцюг асоціативних роздумів. Передусім про те, чи є ефективним договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ)? А також про те, чому ті, хто грає за правилами (як Україна), опиняються у програші, тоді як ті, хто правила порушує (як КНДР) отримують можливість говорити зі світом iз позиції сили? >>

  • Богдан Гаврилишин: Неефективність уряду виснажує Україну

    Богдан Гаврилишин — засновник благодійного фонду свого імені, який сприяє становленню людей нової генерації (стипендії, гранти, стажування), член Римського клубу (міжнародна організація, в яку входять представники політичної та економічної еліти 30 країн світу), директор Міжнародного інституту менеджменту МІМ-Женева, фундатор економічного форуму в Давосі, учасник Ініціативної групи «Першого грудня». >>

  • Де шукати щастя?

    Згідно з оприлюдненим 16 березня у Римі звітом ООН World Happiness Index 2016 («Індекс рівня щастя у світі-2016»), Україна посіла 123-тє місце з охоплених дослідженням 156 країн світу. Нашими сусідами по «щастю», чи радше «нещастю», є африканські країни Кенія (122-ге місце) та Гана і Конго (124-те і 125-те місця). >>