Багатьом колегам Павла Федорука, очевидно, здається, що він — не тільки улюбленець долі, а й протеже самого бога інтелектуальних технологій. Бо інакше чим пояснити стрімке, як метеорит, входження молодого прикарпатського вченого у «верхні шари» наукових інтернет–еліт: вітчизняної (тут іще можна було б натякати на якісь кулуарні симпатії) та міжнародної (а ось там зустрічають і проводжають лише по розуму).

Один із найулюбленіших векторів діяльності професора Федорука — впровадження розробленої ним адаптованої системи дистанційного навчання та контролю знань «EduPRO», високо оціненої фахівцями світового рівня. Щоправда, в Україні вона поки що застосовується лише локально.

Із 2009 року в Україні здійснюється освітній проект «На шляху до моделей дослідницьких університетів у вищій освіті Росії, України та Молдови». У центрі його уваги проблема, яка мало порушувалася у нашій державі, — охорона прав інтелектуальної власності та комерціалізація технологій. У цьому міжнародному проекті основним учасником від України став Київський національний університет імені Тараса Шевченка, хоча задіяні також Міністерство освіти і науки та Державне агентство з інвестицій та розвитку. Фінансування проекту відбувалося в рамках програми Євросоюзу «Темпус» — проекту допомоги країнам–партнерам у сфері вищої освіти.

Минулого місяця Українському центру оцінювання якості освіти виповнилось п’ять років. Але «ювілейна» дата, до якої можна було б звітувати про успіхи, аж ніяк не втішає експертів. Більше того, вони заявляють, що впродовж останніх двох років Міністерство освіти цілеспрямовано зводить нанівець значення Зовнішнього незалежного оцінювання як механізму прозорого та рівного доступу до вищої освіти. Адже ті нововведення, які торік з’явилися в Правилах вступу до вищих навчальних закладів, цьогоріч були «вдосконалені». І саме вони створюють нерівні умови для абітурієнтів і зменшують рівень прозорості доступу до вищої освіти.

Квіти й іграшки з по–ліетиленових мішечків, скриньки зі старих листівок та коробок із–під цукерок, декоративні панно із пластикового посуду та пляшок… Виявляється, увесь той непотріб, що ми кожного дня викидаємо до сміттєвого відра може стати матеріалом для творчості й бурхливої фантазії! Переконатися в цьому довелося на виставці дитячих робіт в Українському домі, що була створена за підсумками конкурсу «Діти за чисту енергію». Його вже третій рік поспіль проводить Національне агентство з питань забезпечення ефективного використання енергоресурсів. Цього разу в конкурсі взяло участь близько двох тисяч талановитих дітей з усієї України, які прислали до Києва свої малюнки, вірші та вироби з вторинних ресурсів.

Коли на міжнародному фестивалі творчості, телебачення та преси раптом виграла робота школярів, учасників студії «Відеоклас–продакшн» під керівництвом викладача Владека Цумана, журі, окинувши оком юних кіношників, одноголосно відмовилося давати премію. Приписали авторство керівникові. Справді, ролик «Школа майбутнього вже сьогодні» вирізнявся серед інших якістю роботи та цікавим сюжетом, але насправді діти виконали роботу самостійно. Щоправда, це не стерло посмішок із дитячих облич. Адже визнання їхнього відео роботою дорослого професіонала стало найвищою нагородою.

Минулого тижня просто з трибуни Верховної Ради народний депутат Віктор Таран відправив до Генпрокуратури запит щодо висловлювань міністра освіти Дмитра Табачника. «Кожна влада на шляху до диктатури традиційно починає воювати з письменниками, — каже депутат–БЮТiвець. — Марію Матіос почали переслідувати нібито за невдале порівняння — меморіального комплексу із фалічним символом (йдеться про обеліск у столичному парку Слави. — Ред.). Але справжня причина в тому, що вона є глибоко національна українська письменниця, що вона проти диктатури і найбільша крамола, що, бачите, гарно писала про Юлію Тимошенко.

Уже кілька тижнів затверджена Міністерством освіти і науки Концепція літературної освіти непокоїть і вчителів, і школярів, і ЗМІ. То з’являлася інформація про те, що, згідно з документом, російську літературу виведуть в окремий курс, то про те, що зі шкільної програми вилучили Ліну Костенко.

Чого ж чекати учням після затвердження Концепції? Про фальсифікації в МОНі та про «стиснутий» курс української літератури у старших класах «УМ» поспілкувалася з одним із розробників цього документа — завідувачем відділу давньої української літератури Національної академії наук Миколою Матвійовичем Сулимою.

Уже найближчим часом на розгляд Верховної Ради пропонують винести проект закону «Про вищу освіту», підготовлений, як зазначено в листі міністра освіти Дмитра Табачника, «з метою приведення законодавства України у сфері вищої освіти до вимог Болонського процесу, створення більш сприятливих умов і розширення доступу до здобуття вищої освіти громадянами України».

На сайті Міністерства освіти, науки, молоді і спорту України в рубриці «Громадське обговорення» виставлено проект «Концепції мовної освіти в Україні». Цей документ представлено у згаданій рубриці останнім у 2010 році. Часу на «пропозиції та зауваження» відвели менше місяця.

Вітаючи городян із Новим роком, міський голова Лисичанська Сергій Дунаєв доволі недвозначно висловився щодо закриття єдиної в місті школи з українською мовою навчання — №3. Обурення педагогів навчального закладу, учнів та їхніх батьків було таким, що вже в міськрадівській газеті з промови мера слова про закриття кудись випали.