Після кількох невдалих спроб припинити витік нафти із пошкодженої свердловини в Мексиканській затоці, компанія «Брітіш петролеум» учора взялася реалізувати новий план. Преса називає його «планом D» (попередні три «плани» виявилися неефективними). А фахівці компанії охрестили «операцією top kill» («досконале вбивство»). До залишків нафтовидобувної платформи, яка зазнала руйнації внаслідок вибуху, підійшли кілька суден, укомплектовані необхідним обладнанням. За його допомогою безпосередньо в бурову свердловину через аварійний клапан, який не спрацював на момент аварії, буде закачуватися суміш із мінералу барит, глини та води. Оскільки ця суміш має більшу питому вагу, ніж нафта, то вона повинна поступово спускатися вниз по трубі і зупинити витік. Якщо ця спроба вдасться, потім свердловину забетонують.

Щонайменше 60 людей, переважно цивільних, загинули під час заворушень у столиці Ямайки — Кінгстоні. А почалося все з того, що правоохоронці ще в понеділок вирішили заарештувати місцевого наркобарона Крістофера Коука, відомого також за прізвиськами Дудус, або Президент. Раніше місцева влада, яка впродовж десятиріч залишається корумпованою і тісно пов’язаною з кримінальними структурами, не мала до 42–річного Дудуса жодних претензій. А може, просто не хотіла мати неприємностей, тому не йшла на конфлікт із впливовою особою. Але арешту та екстрадиції гангстера наполегливо вимагали Сполучені Штати, й ігнорувати ці вимоги ямайське керівництво більше не могло.

Знаєте, я люблю газети. Так приємно після обіду посидіти у кріслі, проглядаючи свіжу пресу. Не будь–яку, зрозуміло. Моя улюблена газета — «Україна молода», хоч сам я, м’яко кажучи, не зовсім молодий: 10 червня мені, як кажуть, стукне (сподіваюся, не дуже боляче) 75 років...

Кримські татари відзначили 66–ту річницю виселення їх із Криму до Казахстану. Про це всі знають — і газети, і телебачення постійно нагадували. А в мене запитання: чому мовчать про спецпереселення 22 травня 1941 р.? Рівно за місяць до війни нас вхопили, як не знаю яких злочинців, і повезли до Казахстану, де спека в червні доходила до 40 градусів.

Вражає подібність соціально–політичної ситуації в Україні, нинішньої та 100–річної давнини, як її бачили наші письменники. Здається, прогрес оминає нашу землю.

Ще 150 років тому Козьма Прутков опублікував «Проект: О введении единомыслия в России». Нинішня Росія, правонаступниця СРСР і Російської імперії, ще не дійшла до такої однодумності, як у СРСР, але імперського рівня вже досягла (є «сильна рука», встановлено «керовану демократію»). Для «регіоналів» (і комуністів) ідеалом є Росія, вони хочуть ввести й у нас однодумство; сильну вертикаль уже побудовано, обіцяють навести порядок. Цілковитої однодумності Президент досяг з урядом і з «губернаторами».

Дивне відчуття омани залишилося після перегляду першого півфіналу «Євробачення–2010». Заздалегідь було відомо, що, згідно із жеребкуванням, вівторкового вечора вийдуть на сцену норвезького стадіону «Telenor Арена», розташованого у передмісті Осло, слабші учасники конкурсу. Але мало хто сподівався на те, що їхні живі виступи прирівнюватимуться до національного відбору, проведеного нашвидку Першим Національним у студії Савіка Шустера. Можливо, причиною невидовищності стали нові правила конкурсу. Адже після того як країни визначилися зі своїми представниками, європейська мовна спілка повідомила, що в Осло під час виступів забороняються екрани, велетенські декорації та інші елементи техногенної екстравагантності. Мабуть, європейцям допекло минулорічне «Євробачення» в Росії з матрьошками, маршируванням військ, цирковими виступами і зловживанням новими технологіями.

До 10 липня у Пермському музеї сучасного мистецтва експонується виставка сучасних українських художників «Якщо\Если\If». Куратором збірної солянки образотворчих робіт останніх 15 років виступила російська мистецтвознавець, член–кореспондент Академії мистецтв РФ, шеф–редакторка сторінки мистецтва он–лайн ресурсу OpenSpace.ru Катерина Дьоготь, яка знайомиться з українським артом переважно в PinchukArtCentre, куди московську гостю запрошують на кожен вернісаж. Підтримав ініціативу знаної кураторки ще один любитель українського мистецтва, який виявився ще й засновником Пермського музею сучасного мистецтва, галерист Марат Гельман. Він надав і роботи з власної колекції, які склали розділ «Історії» — це переважно живопис Олександра Ройтбурда та фотографії харківської школи кінця 1980–х — початку 90–х років.

Щось робити вперше завжди непросто. Надто ж коли за тобою стежать тисячі чи навіть мільйони людей. Позавчора футбольна збірна України нового зразка вперше явилася на очі широкої публіки — п’ятничний «товарняк» проти «Нафтовика» навряд чи можна вважати повноцінним дебютом. Команда Мирона Маркевича порадувала непоганою грою й солідним результатом. А сам галицький наставник став лише другим (слідом за Валерієм Лобановським) з усіх тренерів національної команди, котрий стартував із перемоги.