Майже чотири сотні бійців та ветеранів Української національної асамблеї — Української національної самооборони (УНА–УНСО) зібралися цього тижня в Києві, аби відсвяткувати двадцятиріччя із заснування своєї організації, згадати непересічне минуле й замислитися над майбутнім. Збори очолював провідник — незмінний, незважаючи на свій похилий вік, Юрій Шухевич, син головного командира УПА Романа Шухевича й багаторічний політв’язень. Та УНСО не старіє — на святковому 14–му з’їзді організації впадала в око присутність численної молоді, хлопці трималися скромно і з суб­ординацією. Після Державного гімну та гімну УНСО, яким додали колориту хлопці, які били на сцені в козацькі литаври, зібрання привітав єпископ і речник Української православної церкви Київського патріархату Євстратій (Зоря), якого часто можна побачити на заходах УНСО.

Українці ще не оговталися від весняних «справедливих» перерахунків пенсій, як на порозі чергова «радість»: із 1 липня мінімальна пенсія збільшується аж на... три гривні — із 706 до 709 гривень. Щомісяця отримуючи від держави кровно зароблене, більшість українських пенсіонерів замислюється: невже це все, що я заробив за своє життя, важко працюючи? Перерахунки, зроблені після приходу до влади команди Януковича, виявилися черговим пенсійним обманом (хоч і обіцяли справедливе нарахування, залежно від стажу та заробітку). Після масових перерахунків пенсій з 1 січня 2010 року зрівнялівка в пенсіях звичайних «чорних» українських пенсіонерів ще більше поглибилася — бо той, хто важко трудився і хто не працював, часто мають відтепер майже однакову пенсію. Розрахунок — справедливий, нічого не скажеш: особа, яка жодного дня не працювала, отримала у травні 2010 року доплату до пенсії майже 300 гривень. Натомість ті, хто надривався по 50 років, могли не отримати жодної гривні доплати, бо розмір їхньої пенсії після перерахунку виявлявся... меншим, ніж до нього.

Відома приказка про трьох українців, серед яких неодмінно виявиться два гетьмани, на думку спала невипадково. За великим рахунком, у Гречаному, доволі скромному селі на Петриківщині, помережаному покинутими напризволяще садибами, серед яких не рідкість — древні хати зі скособоченими солом’яними стріхами, саме так і сталося...

У столиці — революційні зміни: за київським мером Леонідом Черновецьким «регіонали» призначили «наглядача» Олександра Попова. Віднедавна міністр житлово­комунального господарства оселився в колишньому кабінеті Олександра Омельченка й обіймає посаду першого заступника голови КМДА. Уже й перші кадрові рішення є: цілу бригаду заступників Черновецького відправлено у вільне плавання. Експерти переконують: відтепер саме Олександр Попов виконуватиме обов’язки міського голови. А Леонід Черновецький перетвориться на «британську королеву», який «царствує, але не править». Так, Партія регіонів починає наступ на столицю, де має низький рейтинг, і передвиборчу кампанію: із Попова «регіонали» мріють виплекати повноцінного кандидата на виборах мера. Часу в Олександра Попова на це чимало, адже місцеві вибори в Києві, швидше за все, відбудуться не раніше, ніж через два роки.

Голлівудські кінематографісти люблять користуватися чужими ідеями. І справді, навіщо вигадувати нові сюжети, які ще не відомо, чи сподобаються глядачам, якщо є добре перевірені часом старі фільми або просто успішні закордонні? Тому на «фабриці мрій» процвітає плагіат, який тамтешні продюсери називають толерантним словом «рімейки». Одним із наступних таких проектів стане фільм LOL — американська переробка однойменної французької комедії.

Оголошення. «Лікування по фотографії. Тим, хто надішле інтимні фото, — знижки».

Одна моя знайома працює на приватному пост–продакшені, який знімає різні рекламні ролики для України та Європи. На мій подив, як тільки закінчувався знімальний період, дівчину відправляли у відрядження до Москви або Праги з валізами, набитими бобінами плівки. «У нас дешевше знімати, ніж в Європі, але проявляти відзнятий матеріал немає де», — пояснила знайома. Коли я їй почала розповідати про Національний центр Довженка, який надає такі послуги, вона тільки розсміялася: «Подивись на це підприємство з боку не патріотки, а бізнесмена, який має сучасний пост–продакшен? Машини Довженка у музей треба відправляти. Замовники останнім із могікан не довіряють».

Починаючи з минулого року, у Національному центрі Довженка поволі відбуваються зрушення. Завезли нове обладнання Easyplex, яке замовили у французькій компанії «СТМ Дебрі». До вересня його мають запустити. Тож восени моя знайома з плівкою мала б уже замість Москви їхати на Голосіївську площу. Аж тут трудовий колектив Національного центру Довженка збунтувався. З’ясувалося, що Міністр культури і туризму України Михайло Кулиняк підписав наказ про те, щоб реорганізувати Національний центр Довженка. Фільмофонд перенести на кіностудію Довженка на проспект Перемоги, 44 і зберегти за ним назву «Національний центр Довженка». Відповідно державне підприємство на вулиці Васильківській, 1, яке підпорядковується Мінкульту, перейменувати на «Кінолабораторію». Реорганізація має завершитися до 3 листопада 2010 року. Серед трудового колективу почалася паніка. Що буде, якщо у них Національного центру не буде. Приватизують? Закриють? Звільнять із роботи? Екс–керівник Держкіно Ганна Чміль, яка місяць тому прийшла на місце генерального директора Національного центру Довженка і за сумісництвом очолює комісію з його реорганізації, каже, що далі так працювати не можна: «Так як воно існувало, існувати не буде!».

Від найкрасивішого польського палацу ХІХ століття нині залишилися тільки дві вежі, а від самого міста — хіба що назва, яку також уже не всі пам’ятають. Туристів же місцина манить не лише давньою історією і навіть не мальовничими руїнами, а й найвищим рівнинним водоспадом України.