Цього літа вдруге відкриється табір «Квір», де зберуться люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією з усієї України. Табір стоятиме з 21 по 26 серпня на базі відпочинку «Острів Робінзона», що на березі Будакського лиману. Прийом заявок уже розпочато. «Це єдина в Україні акція, направлена на те, щоб об’єднати усю ЛГБТ (лесбіянки, геї, бісексуали, трансгендери) спільноту. Головна мета — позбутися стереотипів, адже серед геїв повно упереджень до лесбіянок та трансгендерів і навпаки», — розповіла «УМ» Анна Довгопол, голова громадської організації «Інсайт», яка реалізує проект.

Сьогодні сонцем потішитися досхочу не вдасться. Синоптики обіцяють дощі по всій Україні — десь короткочасні, а десь грозові. Зливи та подекуди шквальний вітер до 15—20 метрів за секунду чергуватимуться з сонцем та хмарами. Нічна температура на більшій частині території України становитиме 13—18°, на узбереж­жі морів до 21° тепла. Вдень повітря прогріється до 23—28°, на Півдні та Сході — до 31° тепла.

Відтепер із засудженими уже не так легко можна буде розірвати шлюб — парламент заборонив розлучатися з людьми, які перебувають у місцях позбавлення волі, без їхньої згоди. Раніше, за Сімейним кодексом, розірвання шлюбу могло відбутися за заявою одного з подружньої пари у випадку, якщо іншого засуджено до позбавлення волі більш ніж на три роки. Крім того, парламент дозволив судам розглядати справи про розірвання шлюбу із засудженими на підставі заяви подружжя і за участю представника засудженої особи замість його особистої присутності.

Горезвісне будівництво­ дороги через парк імені Горького піднесло громадськості черговий сюрприз. Після того, як активісти «Зеленого фронту» домоглися зняття для перевірки верхнього шару ґрунту, підтвердилася версія харківських старожилів про те, що на цьому місці міг бути цвинтар часів Другої світової війни. Захисники парку забили на сполох після того, як під колесами важкої будівельної техніки почали з’являтися людські останки.

Помер Сергій Кримський. Для багатьох його вихованців, тих, кому пощастило зустрічатися або працювати із цією видатною людиною та просто людей, здатних оцінити велич його постаті, — після цих слів уже не варто нічого додавати. Умів такого рівня, як Сергій Борисович, в Україні (і далеко за її межами) можна було перерахувати на пальцях однієї руки.

Із перших днів правління нового міністра було видно, що від Михайла Кулиняка рішучих дій годі чекати. Самотужки чиновник боявся і крок ступити. На всі публічні заходи Михайло Андрійович приходив у компанії Ганни Герман, переймаючи всі думки і погляди заступника глави адміністрації Президента. 1 липня в приміщенні Міністерства культури і туризму Михайло Кулиняк відважився на зустріч із журналістами, щоб відзвітувати про підсумки діяльності уряду за 100 днів. За годину розмови не було такого, щоб міністр відмовився коментувати якесь питання, але й на жодне із поставлених не зміг дати вичерпної відповіді.

«Ми завинили перед Іваном Франком. Він написав 50 томів, а ми знаємо «Украдене щастя», «Лис Микита», «Зів’яле листя». Що іще?» — запитує перед початком ІІІ Всеукраїнського конкурсу професійних читців ім. Франка народна артистка України, голова журі Раїса Недашківська. Національна спілка театральних діячів третій рік поспіль покращує ситуацію з вивчення творчості великого поета, організовуючи в Будинку актора конкурс Франка для професійних читців. Кожне регіональне відділення спілки проводить у себе вдома мікроконкурси Франка. Цьогоріч розподіл читців по областях був нерівномірним. Із Запоріжжя відібрали чотирьох акторів, зі Львова й Харкова — по двоє, з решти регіонів — по одному читцеві. Найбільше любителів Франка виявилося у Києві.

Уявіть собі маленьку дівчинку наприкінці 80х, у якої старші брат і сестра ходять до школи. Вони — піонери, знають вірші про Леніна, щоранку з ненавистю зав’язують галстука і «стібуться» з наймолодшої, що на неї теж чекає таке щастя. Загалом я була дуже холерична дівчинка, зі злості кусала губи до крові й кричала, що не дочекаються. Я палила всі мамині фотографії, на яких було зображення Леніна. Виривала сторінки з книжок, де бачила лисого вождя, і не розуміла, як поетноватор Володимир Маяковський міг написати химерного вірша «Комсомольская», в якому пророкував «Ленин — жил, Ленин — жив, Ленин будет жить», яке стало гаслом цілої доби. Брат із сестрою справді не дочекалися, щоб мене записали в жовтенята. Моя ненависть розвалила Радянський Союз, і з першого класу я гордо називала себе соколятком. А зараз, 20 років потому, розумію, що Маяковський мав рацію. «Ленин — жив, Ленин будет жить». Про це мені чи не щомісяця нагадують художники, вечірки, рок­клуби, галереї сучасного мистецтва, кафе і білборди.

За традицією у християнстві, на 40–й день після смерті поминають померлого — кажуть, саме тоді душа покидає цей світ, щоб полинути, куди їй призначено. 5 липня — 40–й день після смерті незабутнього актора, народного артиста України Леся Сердюка, який помер 26 травня. Ми вирішили пригадати його життя його ж роботами у театрі й кіно, проклавши доріжку спогадів від Харкова, який створив його як актора, й до Києва, який зробив його знаменитим.