Міліція взялася жорстко реалізовувати п’ятничні постанови судів у Дніпропетровську й Києві, які забороняли будь–які масові акції на шляху «пастирського» візиту московського патріарха Кирила. «Виявляється, блокування вулиць правоохоронцями під час приїзду громадянина РФ Владіміра Гундяєва («патріарха Кіріла») не є перешкоджанням нормальній життєдіяльності міста, а мирні акції протесту чи просто молебень за Україну, який планували провести традиційні українські конфесії, перешкоджатимуть. Багатотисячна міліцейська охорона свідчить, що спецкомісар Кремля Гундяєв боїться українського народу та діє як окупант», — так прокоментував постанову Окружного адміністративного суду столиці за позовом КМДА голова київської міської організації ВО «Свобода» Андрій Мохник.

Ця історія добре ілюструє, наскільки «рівноправною» може бути дружба з Росією. І вкотре підтверджує тезу про цінність паперу, на якому пишуться угоди з Москвою. Зовсім нещодавно президент Росії Дмитро Медведєв вирішив відзначити новий етап у взаєминах із Україною і розпорядився скасувати практику «чорних списків» — переліку осіб, яким заборонено в’їзд на територію країни. Медведєв пішов на такий крок «на основі взаємності від обмежень на в’їзд громадян у відносинах між Росією і Україною». Інакше кажучи, Київ із Москвою симетрично вирішили відмовитися від переліку осіб нон ґрата.

Проте минуло трохи більше двох тижнів від появи благородної новини, як виявилося: «чорні списки» — діють! У ніч на 23 липня російські прикордонники зняли із поїзда Василя Овсієнка — в’язня сумління, який відсидів у радянських таборах 14 років. Овсієнко їхав на форум «Пилорама — 2010», який відбувався у музеї на території колишнього табору.

Харків останнім часом усе більше нагадує біблійний Вавилон до великого розселення народів. І кого тільки не привела доля на терпиму в національному сенсі Слобожанщину: тут і в’єтнамці з китайцями, і весь середньоазійський СНД, і обстріляний російський Кавказ, і представники всього африканського континенту. Чи готова Україна дати раду цій інтернаціональній рукавичці без шкоди для інтересів місцевих жителів? Відповідь на це питання шукали члени харківської громадської організації «Імміграція–стоп!» у стінах багатьох компетентних органів і... не знайшли. Викладені у листі до «УМ» факти і результати спеціальних досліджень свідчать про те, що величезний державницький апарат, покликаний регулювати подібні процеси, скоріш за все, активно паразитує на складних «вавилонських» проблемах, аніж намагається їх вирішити.

Рівно вісім років тому, під час шоу, присвяченого 60–річчю 14–го авіаційного корпусу Військово–Повітряних сил ЗСУ, винищувач Су–27, виконуючи маневри на Скнилівському летовищі, упав на юрбу глядачів. Той страшний день Остапчик Хміль, незважаючи на свій маленький вік, запам’ятав дуже добре. Він, трирічне хлоп’я, разом із братом Олегом, мамою Галею та бабусею пішов на те кляте авіашоу. А там сталося непоправне...

Українська православ­на церква Київського патріархату закликає всіх вірян та однодумців завтра, 28 липня, взяти участь у маніфестації в Києві з нагоди Дня Хрещення України–Руси.

Пишнота й велич земної слави переслідує московського патріарха на українських теренах. І в Одесі, і в Києві зустрічальники дали Кирилові пройтися по доріжці, встеленій пелюстками троянд.

Хоч як боси «королівських перегонів» своїми нововведеннями намагаються щороку підвищувати градус протиборства безпосередньо на «формулічній» трасі, голов­на інтрига часто закручується в боксах. Історії, пов’язані з підкилимними іграми, надовго залишаються в пам’яті вболівальників та самих дійових осіб. Скажімо, бразилець Нельсіньйо Піке два роки тому на Гран–прі Сінгапуру за вказівкою шефа «Рено» Флавіо Бріаторе навмисно розбив свій болід, аби «борт №1» його команди — Фернандо Алонсо — фінішував першим. Автора тієї витівки, Бріаторе, назавжди відлучили від «Формули–1», його підручний Пет Сімондс отримав дискваліфікацію на п’ять років. Було зіпсовано репутацію і команди «Рено», і гонщика Піке.

Обидва випадки сталися в липні неподалік обласного центру в Чернігівському районі. Перший випадок стався у селі Старий Білоус, коли 11–річна дівчинка зі своїм семирічним братом ввечері поверталися з магазину. До дівчинки причепився 50–річний Микола, який сп’яну хапав дитину за руки та намагався поцілувати. Дівчинка дуже перелякалася, плакала, виривалася, а брат, кинувши велосипед, забіг у кафе і покликав господаря. Той вибіг та прогнав кривдника, а потім провів дітей додому. Про все, що сталося, розповів батькові — 35–річному Сергію. Як пізніше розповів слідчим сам батько, він дуже злякався за доньку, яка не могла заспокоїтися, тож сказав їй, що зараз привезе злого дядька і той вибачиться. Сергій сів у машину і поїхав шукати Миколу, за яким селяни вже неодноразово помічали специфічний «інтерес» до дітей та жінок після випитої чарки. Він міг, не соромлячись, перед ними навіть роздягтися.