Зазвичай городяни своїх архітекторів не знають. Щодня бачать плоди їхньої діяльності, нерідко по–справжньому неповторні, і — за окремими винятками — уявлення не мають про людей, які створили урбаністичний простір довкола. Якщо запитати, наприклад, пересічного вінничанина, хто йому відомий з авторів проектів, за якими зводились найпомітніші будинки в обласному центрі, то у відповідь почуєте лише два імені. Першим назвуть цивільного інженера Григорія Артинова, під керівництвом якого Вінниця отримала власне неповторне обличчя на початку двадцятого століття (його ім’ям навіть названо одну з центральних вулиць).

Другим, без сумніву, стане наш сучасник Юрій Плясовиця. За останні двадцять років за робочими проектами, виготовленими в його персональній архітектурній майстерні, збудовано 260 споруд. Більшість із них розташовані у Вінниці та області, але багато замовників приїжджали з інших регіонів, так що втіленими в матеріалі проектами з брендом «Ю. Плясовиця» милуються мешканці Києва, Дніпропетровська, Хмельницького, Севастополя, Житомира, Бердичева — перелік можна продовжувати і продовжувати. А коли додати ще низку архітектурних творів Плясовиці, реалізованих у попередній період (зокрема, в інших республіках Радянського Союзу),то загальне число сягне трьох сотень.

Найпростіший спосіб запастися на зиму баклажанами — порізавши, висушити їх і потім додавати, як гриби, у борщ чи тушкувати з ними м’ясо. Утім найпоширенішим способом лишається консервування. Сьогодні перевіреними на практиці рецептами діляться львів’янка Леся Самченко та киянка Людмила Криштофович.

Сумщина за кількістю дітей, що відпочивають організовано, минулого року була в п’ятірці кращих. Цього року принаймні з десятки теж «не випаде». Бо ж до середини літа «потаборувало» вже більше половини тих, кого передбачали оздоровити.

Узагалі–то народна назва плодів — а точніше було б сказати ягід — цієї рослини сімейства пасльонових не завжди збігається з їхнім кольором. Бо є й баклажани–«альбіноси». І якщо вони ще не виросли на вашій присадибній ділянці, то їх уже спокійно можна купити у столичних супермаркетах. Сортів баклажанів безліч — тільки в Україні найпоширеніших більше півдесятка: «Делікатес», «Напівдовгий» та «Довгий фіолетовий», «Сімферопольський» та «Кримський», «Донський». Будь–якого кольору, розміру і сорту зготовані баклажани — просто смакота! Як її зробити — у кожного народу свої рецепти: від Індії, звідки рослина помандрувала світом, до Кавказу, Ізраїлю й Італії.

Біда сталася минулої суботи, коли кваліфікаційна група з 13 українських спортсменів спускалася по річці в околицях норвезького міста Ліллехаммер на рафтах (надувних човнах без каркаса. — Авт.). Усі учасники сплаву — професійні рафтери. Під керівництвом чемпіона України зі спортивного туризму Володимира Романовського вони кинули виклик одній із найнебезпечніших гірських річок — Шоа, яка належить до найвищої, шостої, категорії складності. У 2007 році на ній уже потонули двоє естонців, а роком раніше — британець. Загалом із 1990 року Шоа, назва якої, за збігом обставин, на івриті означає «катастрофа, нещастя», забрала 20 життів. Утім українські спортсмени були налаштовані рішуче — вони прибули у Новергію на своїх автомобілях і мали намір будь–що подолати річку по заздалегідь розробленому маршруту.

Сподіватися на комфортну погоду найближчими днями не варто. Як повідомили «УМ» в «Укргідрометцентрі», поки що спека триватиме майже на всій території держави. Щоправда, при цьому очікуються й дощі. Особливо підмочить Західну Україну: прогнозують грози, а в окремих районах — град, сильні пориви вітру.

Після доби вимушеної відсутності інтернет–версія одеської газети «Вільна Одеса» відновила функціонування у «всесвітньому павутинні», повідомив «УМ» редактор газети Володимир Ущаповський. Уже працюють «дзеркала» freedom.od.ua, vilna.od.ua і svobodnaya.od.ua, а невдовзі буде відновлено роботу й основного домена — svobodnaya.odessa.ua. «Ми виконали те, що обіцяли одеситам — їхня улюблена газета знову в ефірі.

Минулої неділі ювілей славної історичної битви, яка відбулася 1410 року поблизу нині польських населених пунктів Грюнвальд і Танненберг, урочисто відзначили й мешканці обласного центру Прикарпаття. Святкування розпочалося на вулиці Грюнвальдській, біля пам’ятника діячам ЗУНР. Дослідники точно не встановили чисельність українських військ, які разом із поляками та литовцями брали участь у знаменитій Грюнвальдській битві, після якої ще довго зализував рани войовничий Тевтонський орден. Проте достеменно відомо, що знаменитій перемозі над зухвалими рицарями посприяли військові підрозділи з Галичини, Поділля, Києва, Стародуба, Луцька та Володимира. Про давніх українських звитяжців сучасникам нагадали копії прапорів українських земель, полки яких 600 років тому билися з тевтонцями. Один із них — білий прапор із зображенням чорної галки — тоді належав «Галицькій хоругві», а в часи незалежності став основою герба Івано–Франківщини.

Суд в Афінах звільнив дев’ятьох українських моряків із судна «Алла», затриманого 11 липня з великою партією тютюнових виробів, незаконно ввезених на територію Греції. Саме судно та його вантаж залишаються під арештом у порту Елевсін. Зараз дипломатичні представники України в Греції залагоджують останні формальності, аби відправити моряків додому.

Категорично проти того, щоб на міському ринку продавали свій крам іноземці, виступили Васильківські підприємці. Громадян Узбекистану, В’єтнаму, а також ромів звинуватили в тому, що вони мовляв, працюють незаконно, продають неякісні товари, відбирають робочі місця в українців, а їхня чисельність дедалі зростає. Допомогти «звільнити» ринок від трудових мігрантів узялися представники мілітаристичних організацій націонал–соціалістичного спрямування — 24 липня бійці Соціал–Національної Асамблеї та громадської організації «Патріот України» провели на території ринку рейд, який завершив двотижневий період загострення конфлікту.