Емігрувати чи ні? Таке запитання, мабуть, хоч раз у житті ставив перед собою кожен українець. Дехто відразу вирішив, що ніколи нікуди не поїде, хіба як турист. Дехто, навпаки, готовий їхати «хоч тушкою, хоч опудалом» за першої ж нагоди. Дехто вагається. Чим гірша ситуація в країні — чи економічна, чи політична, тим більше людей починає замислюватися над можливістю шукати іншу долю. «Що я пораджу робити розчарованим? Тікати звідси!» — це слова письменника Юрія Андруховича з недавнього інтерв’ю УНІАН, і в них є лише частка жарту.

Так уже сталося, що останні десять років я живу в Канаді (точніше, у французькій її частині — Квебеку). Тож дозволю собі поділитися деякими зауваженнями щодо іммігрантської долі. Нижче викладене базується не тільки на моєму досвіді, а й на спілкуванні з десятками інших людей з наших теренів. Адже колись я був засновником та модератором іммігрантського форуму, плюс знайомі в українській громаді, плюс знайомі з курсів, університетів, колег по роботі тощо. Забігаючи наперед, скажу: на запитання «чи варто їхати?» немає однозначної відповіді. Усе залежить від вас — чого ви шукаєте у житті, що вас цікавить, на які жертви ви готові?

Черговий доказ лідерських позицій Чернігова як одного з найбільших міст часів Київської Русі знайдений археологами під час розкопок на розі вулиць Кирпоноса та Князя Чорного. Це — залишки одного з головних оборонних споруджень стародавнього міста — рів Обхідного граду. За словами наукового співробітника Інституту археології НАНУ, кандидата історичних наук Олени Черненко, про існування цього рову і його приблизне місце розташування археологи знали давно. Адже він був позначений на картах Чернігова XVIII століття, оскільки тоді ще стояв відкритим. У 1803 році під час генерального перепланування міста рів засипали. Тоді ж зрівняли із землею й інші оборонні спорудження Чернігівської фортеці.

Міністерство внутрішніх справ погодило з Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва законопроект, який передбачає відмову від використання печатки як дозвільного документа. Скасувати печатку як обов’язковий атрибут ведення діяльності обіцяють вже у вересні, коли документ подадуть на узгодження до Кабінету Міністрів. Звідти він потрапить на стіл народним депутатам, які й повинні законодавчо оформити зміни. «Головна мета ліквідації такого анахронізму як печатки, від якої давно відмовилися у Європі і яку там використовують, швидше, як інформаційний документ, — економія коштів», — пояснив «УМ» заступник голови Держкомпідприємництва Сергій Третьяков.

Першим має визначити земельні ділянки, які не використовуються за цільовим призначенням, Міністерство оборони. Після чого вже у вересні десятки нецільових гектарів військового відомства збираються продати на аукціоні. Таке доручення Міноборони отримало від міжвідомчої комісії з контролю за використанням та відчуженням земель оборони та інших земель державної власності, повідомляє прес–служба віце–прем’єр–міністра з силових питань Володимира Сівковича.

За останні півроку при реєстрації своїх дітей українці найчастіше обирали традиційні імена: жіночі — Анна (Ганна), Дар’я (Дарина), Софія, Діана, Марія, Вікторія, Тетяна, Крістіна (Христина), Єлизавета, Ангеліна, Вероніка; чоловічі — Артем, Денис, Данііл (Данило), Олександр, Андрій, Богдан, Дмитро, Нікіта (Микита), Назар, Кіріл (Кирило). А найпопулярнішими стали Анастасія та Максим. Про це повідомляє прес–служба Міністерства юстиції. В усіх регіонах залишаються популярними такі давньослов’янські імена як Владислав, Станіслав, Ярослав, Святослав, Ростислав. При цьому, якщо у Волинській, Житомирській, Одеській областях давньоєврейське ім’я Злата опинилося серед нетрадиційних, то в Дніпропетровській області — серед найпопулярніших. Популярне в Криму ім’я Кіра на Одещині потрапило до рідковживаних. А ім’я Назарій, яке популярне у Львівській, Тернопільській, Хмельницькій областях, у Харківській потрапило до рідкісних. У більшості регіонів України були зареєстровані дівчатка з грецьким ім’ям Євангеліна.

На час літніх відпусток центр прийняття рішень главою держави та окремими високопосадовцями перемістився до Криму. Президент Віктор Янукович залюбки проводить робочі зустрічі з іншими відпускниками–урядовцями на ПБК. Так, позавчора глава держави вочевидь між прийняттям сонячних ванн та водних процедур закликав голову Держприкордонслужби Миколу Литвина прискорити реформування відомства до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року. І головний «зелений кашкет» країни запевнив Президента, що прикордонна служба обов’язково досягне європейських стандартів у роботі, а людський фактор у роботі буде зведено до мінімуму.

Приводом для жорстокої бійки, в якій загинув 30–річний майстер спорту з дзюдо, став, здавалося б, незначний інцидент — чоловік, святкуючи у нічному клубі «Токіо» народження своєї другої дитини, чи то випадково, чи то навмисне (правоохоронці з’ясовують обставини подій) облив напоєм незнайому йому відвідувачку розважального закладу. За панянку одразу вступився молодик з її компанії, як з’ясувалося згодом, — професійний боксер. Він вимагав від кривдника публічних вибачень, а коли не отримав бажаної сатисфакції, поліз у бійку.

Маріупольцям чи гостям міста можна й не засмагати, щоб їхня шкіра набула бронзового відтінку. Достатньо прийти на міський пляж, розміститися між другим і третім хвилерізами й полежати на піску кілька хвилин. Шкіра стане темною й організм «поповниться» такими елементами, як торій та уран. Маріупольські екологи б’ють на сполох — на березі Азовського моря з’явилася «частинка» Чорнобиля у вигляді чорного піску.

«Як тебе не любити, Києве мій» — саме ця знаменита пісня позавчора лунала з динаміків на клубному стадіоні віце–чемпіонів України за кілька хвилин до початку першого матчу третього кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів між «Динамо» та бельгійським «Гентом». Звісно, розлюбити команду, за яку вболіваєш більшу частину свого свідомого життя, неможливо, однак споглядати практично весь матч за її повільною, часом навіть боязкою грою було важко. Уболівальники, що практично вщерть заповнили трибуни, раз по раз вимагали від своїх улюбленців додати швидкості та бажання.