Наївно, але не супер
Автор бестселера «Наївно. Супер», норвезький письменник Ерленд Лу, цього разу видав «на–гора» «малолітражний» роман про сімейне життя в умовах, близьких до катастрофи. Здавалося, що критичного може бути в сюжеті про сімейство сорокарічних інтелігентів–скандинавів із трьома дітьми, що вибралися на літній відпочинок до маленького містечка в Німеччині? Навіть якщо батько–песиміст щокроку згадує про нацизм, кпинить із німців і лякає всіх тим, що місто, вибране жінкою для поїздки, — ідеальне місце для тих, хто «любить замикати своїх або чужих дітей у льосі й 24 роки їх три тисячі разiв ґвалтувати». У проміжках між цим наш герой, працюючи скромним завлітом у норвезькому Національному театрі, збирається показати всьому світові, що таке справжній театр, для чого намагається написати свою власну геніальну п’єсу. Він вимучує по два–три випадкових слова у день, які видаються справжнісінькою абракадаброю для ближніх, а сам, тим не менш, всерйоз думає про той час, коли на старості його буде утримувати дочка–тенісистка.