Карати водіїв, які виїздять на сумські вулиці з брудними колесами, — пропозиція Сумського міського голови Геннадія Мінаєва. І йдеться тут не лише про чистоту міста, а й про безпеку руху. Ідея добра, та одна проблема: міська влада не має повноважень на подібні дисциплінарні заходи.

У понеділок близько 17:00 на найбiльшому продуктовому львівському ринку «Привокзальний» сталося криваве вбивство. Просто у кабінеті директора застрелили працівника ринку. Як розповіли «УМ» у Головному управлінні міліції Львівщини, невідомий піднявся на другий поверх адміністративного корпусу базару, зайшов до кабінету, витягнув із пакета пістолет і застрелив «першого стрічного». Після розстрілу нападник утік.

Знайшов мужик чарівну лампу, потер її. З лампи виліз джин.

— Я джин, і я виконаю три будь–які твої бажання!

— Хочу багато грошей!

Сказано — зроблено.

— Хочу багато жінок!

І це є.

— Хочу ще три бажання!

— Е, ні. Цього я зробити не можу. Один джин може виконати тільки три бажання.

— Ну, тоді хочу ще джинів!

Поки реальні терористи й контрабандисти «сидять по норах» чи принаймні не ризикують нариватися на з’єднання кораблів НАТО, які на Середземному морі проводять операцію «Активні зусилля», моряки з українського корвета «Тернопіль» використовують нагоду для навчань. Так, днями на кораблі відпрацьовували відбиття нападу швидкохідного катера з терористами на борту. Нагадаємо, «Тернопіль» вирушив на «Активні зусилля» у «Середземку» ще 7–го листопада, його 45–денне патрулювання в районі острова Крит наближається до завершення.

Меланж — рідкий ядовитий окислювач пального для радянських бойових ракет, готують до вивезення з бази під Радеховом, що на Львівщині. Ще з 60–х років тут зберігається майже три тисячі тонн меланжу. Після того, як його вивезли з території Вінницької та Івано–Франківської областей, надійшла черга Львівської, згідно з угодою Україна — ОБСЄ (Організація з безпеки та співробітництва в Європі) щодо утилізації запасів меланжу. Цього тижня 215 тонн меланжу викачали зі сховищ, перевірили та підготовили до відправлення в Росію на утилізацію. Повністю Радехів звільниться від меланжу впродовж першої половини 2011 року.

Заради благодійності (і піару, з нею пов’язаного) знаменитості готові на подвиги. А зректися спілкування у віртуалі — це для нинішніх зірок, які вже не мислять себе без «Твіттера», «Фейсбука» та інших соціальних мереж, — неабиякий вчинок. Але на заклик співачки Алісії Кіс вони зважилися на такий крок: добровільно прикрили свої інтернет–блоги, аби привернути увагу до Дня боротьби зі СНІДом, який відзначають сьогодні.

Усе було в ній незвичайне. Ім’я. Белла — з італійським захватом «прекрасна», повне ім’я Ізабелла — романично–витончене. Два «ах» — у прізвищі і по–батькові — Ахмадуліна та Ахатівна. Цей подвійний «ах» мимоволі стає в паралель із російською поетичною іконою Анною Ахматовою. У поезії Белли Ахмадуліної чітко прослідковується тяглість традицій російської літератури, у віршах постійне звернення до Марини (Цвєтаєвої), до образів Мандельштама, Ахматової, Пастернака, у житті вона дружила з Анастасією Цвєтаєвою і Надією Мандельштам, інтерв’ювала Володимира Набокова, виступила на захист Бориса Пастернака, коли того цькували у пресі за Нобелівську премію, її дебют у літературі всіляко підтримував Павло Антокольський (їй присвятив вірші «Здравствуй, Чудо по имени Белла, / Ахмадулина, птенчик орла!»). Її «іноземність» — батько татарин, мати — з італійським корінням. Її яскрава краса — мушки, чорні вуалі, якась балетна тендітність і зворушливість, популярність у чоловіків, численні романи. Її особливі інтонації, коли читає вірші, — тягучі, в’язкі, одухотворені, патетичні.

...У Холонів потрапила тоді, коли ще не вщухли післявиборчі пристрасті. Як і чотири роки тому, за посаду сільського голови у Холоневі змагалося четверо достойників. Усі — люди знані, авторитетні, й балотувалися теж не вперше. Але холонівці знову проголосували за чинного голову Олександра Мартинова. І якщо у 2004–му він обійшов своїх конкурентів трохи більше як на тридцять голосів, то нині відрив був солідний — понад триста. Але сказати, що все село із сусіднім Новоставом однозначно сприйняли перемогу Олександра Акакійовича, не можна. Дехто відверто казав: «Нащо нам грузин? Невже своїх нормальних людей не вистачає?»

«Бо–жо–ле... Ви тільки вслухайтеся, як по–французьки це звучить!» — замріяно протягує солідний чоловік у костюмі з краваткою, відпиваючи черговий ковток зі свого бокала. Ігор — бізнесмен, його фірма давно й тісно співпрацює з французькими партнерами. Сам кілька років прожив у Франції, і коли чує заповітні слова Le Beaujolais Nouveau est arriv?! («Молоде «Божоле» прибуло!»), розпливається в меланхолійній усмішці: «Ну нарешті!». Продегустувавши довгоочікуваний напій, Ігор прицмокує: «Цьогорічний врожай, схоже, напрочуд вдалий! Минулого року була така бурда, що більше літра й не вип’єш...»