У Будинку кіно людно, як ніколи. У залі жодного вільного місця. Молоді режисери сидять у проході. Всі зацікавлені у семінарі «Моделювання успішного українського фільму», а точніше — в його результаті. Голова Спілки кінематографістів Сергій Тримбач занотовує поради всіх виступаючих. «Напишемо листа з пропозиціями до Прем’єр–міністра України Миколи Азарова, — каже Тримбач. — Чиновники міркують на сталінський лад: нехай буде 2–3 фільми, але геніальні. За останніми повідомленнями, Держслужба кінематографії має намір фінансувати фільми Олександра Міндадзе «У суботу» про трагедію на Чорнобильській АЕС і картину «Параджанов», яку зніматиме Роман Балаян. На ці два проекти пропонується виділити 25 млн., увесь бюджет, який є».

За задумом Сергія Тримбача, семінар кінематографістів мав виконувати функцію середовища, де варяться ідеї і виробляється рецепт запуску успішного комерційного кіно. Але не варто забувати, що питання про моделювання успішного кіно сьогодні звучить парадоксально, зважаючи на те, що кіновиробництво в Україні ледве животіє. «Рецептом» того, як досягти успіху, став виступ відомого продюсера, голови експертної ради «Національної медіа–групи» в Москві, президента фестивалю «Кінотавр» Олександра Роднянського. Із семигодинного обговорювання випливло кілька пропозицій.

У Молдові через тиждень після парламентських виборів заговорили про вихід із глухого політичного кута: там нібито вдалося створити нову правлячу коаліцію. Однак склад її виявився вкрай несподіваним: більшість домовилися утворити Партія комуністів Республіки Молдова та Демократична партія, яка досі вважалася ідеологічним противником комуністів і входила до складу правлячої прозахідної коаліції. Факт такого союзу підтвердив лідер комуністів Володимир Воронін.

Міждержавний авіакомітет (МАК) вивчає записи «чорної скриньки» з літака Ту–154М, який зазнав аварії минулої суботи в московському аеропорту «Домодєдово». Станом на вчора слідчі встановили, що перші несправності в подачі пального до двигунів машини було виявлено вже на восьмій хвилині польоту, коли літак перебував на висоті 6500 метрів. Іншу «чорну скриньку», на якій мають бути зафіксовані записи розмов пілотів, станом на вчора ще не знайшли.

Учора Україна відзначила 19–ту річницю своїх Збройних сил. Саме країна, а не лише армія, адже День армії — народне свято. Для когось днем українського війська є козацька Покрова, старші люди тримаються радянського 23 лютого, але 6 грудня таки бере своє, й цього дня щороку чоловіки та юнаки отримують дедалі більше вітань, традиційно — незважаючи, «служив чи не служив». Для самих Збройних сил є речі змінні й незмінні. Перші — це політична погода, орієнтир «блоковість–позаблоковість», «НАТО—Росія», другі — це стабільне ось уже 19 років недофінансування, відсутність нової зброї та спорядження, низькі зарплати й безнадійні черги на квартири.

Скандалом обернувся позавчора виступ у Палаці «Україна» в Києві відомої російської оперної співачки Анни Нетребко. Скандал спричинила не уродженка Краснодарського краю й етнічна українка, а Прем’єр–міністр України Микола Азаров та ставлення публіки до нього. Глава уряду прибув на концерт із юрбою охоронців із 18–хвилинним запізненням. Увесь цей час і глядачі в залі, і колектив Національного симфонічного оркестру України, і примадонна оперної сцени Нетребко чекали «високого» гостя.

«Наша Україна» вимагає відставки Прем’єр–міністра і посадовців, відповідальних за ухвалення Податкового кодексу, а також наполягає на перевиборах депутатів Верховної Ради, які ухвалили ПК. Ці рішення були ухвалені на засіданні політради минулої п’ятниці.

На вчора в Києві анонсували черговий масовий виступ підприємців проти Податкового кодексу (він уже набув чинності, надрукований у «Голосі України»). На відміну від попередніх маніфестацій, ця була політизована: по–перше, ключовими вимогами були відставка уряду та перевибори Президента й парламенту, по–друге, до участі в акції було запрошено політиків, знято заборону на використання партійної символіки. Головним ініціатором мітингу виступив Олександр Данилюк — співзасновник наметового містечка підприємців, який відколовся від основної групи організаторів і влаштував кілька самостійних акцій.

Хтось із політиків назвав правоохоронні органи «організованим злочинним угрупованням». Звичайно, глобальні узагальнення шкідливі за будь–яких умов, і не варто розчісувати одним гребінцем усіх правоохоронців. Але час від часу виникають ситуації, коли той вислів пригадується. У цьому матеріалі автор не називатиме всіх прізвищ з блокноту — вони добре відомі всім зацікавленим. До того ж, свого слова ще не сказав суд. Але про тенденцію не можна не говорити. Бо все частіше виникають ситуації, коли людина стає беззахисною і безправною перед «правопохоронцями».

Давня розповідь вихователя інтернату: хлопчик із далекого села постійно тікав до мами. Дарма, що в інтернаті годували й одягали, — тікав! Коли по нього знову приїздили, заставали сумну картину: брудну холодну хату, немає чого їсти, п’яну маму, яка навряд чи й помічала сина. І його, якому хотілося бути поруч хай і з такою, але мамою...

Сьогодні ми дискутуємо, що важливiше: ізолювати дитину від непутящих батьків чи дати сім’ї шанс відродитися, створивши певні стимули, які б змусили маму й тата «заслужити» свою дитину знову? Проте дослідження свідчать: понад 90 відсотків дітей, які перебувають у дитячих будинках різних типів, і далі жили б у рідній сім’ї, якби батьків вчасно поставили у жорсткі рамки відповідальності — за виховання дитини, за її здоров’я, за свій спосіб життя.

Хто має це робити? У цивілізованому світі на таке спрямована стабільна спільна робота громади, депутатів, соціальних служб. Чи можлива така взаємодія у нас?