Якщо спитати пересічного українця, що йому відомо про Слобідську Україну, не кожен відповість, що йдеться про територію сучасних Сумської, Харківської та Луганської областей. Ще менше згадає ще й про так звану Східну Слобожанщину (або Подоння) — етнічні українські землі, розташовані нині в межах частково Курської і Бєлгородської й переважно Воронезької областей Російської Федерації. Під час нещодавньої подорожі Воронежщиною у складі делегації Української Всесвітньої Координаційної Ради (УВКР) автор відчув тут справжній український дух. Бо рідну мову (так званий слобожанський говір) на півдні області можна почути ледь не скрізь. Чого не скажеш про сусідню Луганщину. І це при тому, що українське Подоння територіально охоплює майже третину адміністративної мапи Воронезької області. Звісно, русифікація зачепила й ці терени, із кожним переписом у РФ кількість тих, хто називає себе українцями, поступово зменшується, а мова й традиції забуваються. В офіційних установах люди спілкуються російською, а рідною говiркою — на вулиці та вдома. Але якщо у Воронежі представникам української діаспори зручно прикидатися росіянами (бо в обласному центрі вони складають меншість), то на півдні області етнічні українці краще пам’ятають своє коріння. Адже їхні пращури заселили цей край ще з середини ХVII століття. Тож коли професор–фізик 20 років на голому ентузіазмі бореться за права українців мати недільні школи, газети й телебачення рідною мовою; коли власнику української кухні у Воронежі погрожують розправою за вивішений над закладом жовто–блакитний прапор, а він стоїть на своєму; коли подружжя пенсіонерів на дачі налаштовують радіо на українські хвилі й слухають прямі включення з Верховної Ради; коли бізнесмен iз Розсоші разом з однодумцями засновує і спонсорує фестиваль української культури; коли стримана чиновниця під час вечері у ресторані несподівано виходить на сцену і співає вживу для гостей з України «Червону руту» — ти розумієш, що Україна тут ще не вмерла і що вона, справді, сягає від Сяну до Дону.

У Миколаєві викрили групу розбещувачів неповнолітніх, яку очолив шкільний учитель, а постійним та найбагатшим клієнтом був православний батюшка. Священнослужитель, якого «взяли» як запеклого любителя дитячої порнушки, вистрибнув у вікно з четвертого поверху. Грішного батюшку з переломом кінцівок та тазостегнового суглоба відвезла до реанімації «швидка». Медики врятували йому життя, а це означає, що попереду в отця, якого чорт поплутав по повній програмі, — довга черга очних ставок зі своїми малолітніми жертвами, неминучий суд людський і цілком реальний земний термін у місцях позбавлення волі.

Співробітниця дитячого садочка в кабінеті медсестри якраз готувала кисневий коктейль для дітей, коли апарат для його приготування раптово вибухнув. Вiд вибуху найбільше постраждав хлопчик, який стояв поруч із жінкою. Він отримав опіки обличчя та кистей рук третього ступеня і у важкому стані потрапив до реанімаційного відділення. Вихователька отримала опіки 1, 2, 3 ступеня обличчя, рук і тулуба й зараз перебуває в опіковому відділенні у стані середньої тяжкості. Друга дитина відбулася переляком, незначними опіками та синцями.

Найближчим часом у Львові запустять новий водопровід, який і повинен зробити водопостачання цілодобовим не на словах. Учора на проспекті Свободи справу почали доводити до пуття. Як повідомили «УМ» у Львівській міській раді, уже прокладено 840 погонних метрів нового поліетиленового водопроводу із запланованих 860. Окрім заміни магістрального водогону, прокладатимуть нові під’єднання до будинків.

Харківські чиновники знову зробили усе можливе для того, аби слобідський мегаполіс потрапив до медійних рейтингів поганих новин. Цього разу місто «прославилося» через наказ мерії демонтувати меморіальну дошку, встановлену на честь видатного релігійного діяча, Патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого. Святійший у 1961 році потрапив на Слобожанщину мимоволі, коли його етапом переправляли з Галичини до мордовських таборів. На цьому довгому шляху його помістили до так званого «Тюремного замку» — пересильної в’язниці по вулиці Малиновського,5, де він пробув кілька тижнів.

Влада обласного центру змушена «реанімувати» дискусію з приводу вірогідного облаштування крематорію. Представники численних конфесій чинять спротив ідеї «нехристиянського» захоронення померлих, однак на безкомпромісну позицію релігійних функціонерів у мерії зважають менше, ніж на ту обставину, що в обласному центрі з дев’яти наявних кладовищ насправді функціонує лише Кушугумське.

Грип — це високозаразне вірусне захворювання із можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті, кажуть науковці. Тому не варто ставитися до цієї болячки занадто легковажно. Лікарі рекомендують вживати профілактичних заходів для того, щоб не захворіти, та уникати стандартних помилок у лікуванні, коли вже грип «звалив» людину з ніг.

Віктор Янукович, який під час виборів обіцяв українцям ледве не золоті гори, визнав, що українська влада не може обіцяти поліпшення добробуту. Ба більше, Президент попередив українців про те, що надалі може буде ще скрутніше.

Після повернення Януковичем старої редакції Конституції політичні оглядачі прогнозували, що у Верховній Раді почнуть масово плодитися нові фракції — так, як це було при Кучмі в парламенті IV скликання. Адже тепер усілякі імперативні мандати скасовано, в коаліції немає потреби (уряд підтримує будь–яка ситуативна більшість), а чинною є норма, за якою фракцію можуть утворити 14 депутатів. Однак після скандального рішення «найгуманнішого у світі» Конституційного Суду минуло вже більш як півтора місяці, а в парламенті так і лишається п’ять «материнських» фракцій (ПР, БЮТ, «НУНС», КПУ, Блок Литвина). Хіба що кількість позафракційних депутатів зросла — зараз їх 32 душі. «Велике переселення народів» і тепер прогнозується, але відкладається. За даними «УМ», насправді створити нові окремі фракції хочуть одразу кілька лідерів, але вони не хочуть першими порушувати існуючий баланс. Адже той, хто дочекається «фальстарту» конкурента, може отримати додаткові переваги.