«Глухота» нової влади до злочину голодового геноциду, тим паче заперечення перед світовим співтовариством факту злочину, стали одним із стимулів для широкої громадськості ініціювати заходи національної пам’яті. Цьогоріч уперше за останню «п’ятирічку» в останню суботу листопада не планується державних пам’ятних заходів. Адже до скорботної дати лишається кілька днів, а про заходи керівництва досі не оголошено. Тоді як у минулі роки різноманітні пам’ятні заходи починалися заздалегідь, а план вшанування жертв злочинного режиму вивішували на офіційному сайті Президента. У столиці й областях діяли виставки, відбувалися презентації книжок і покази фільмів. Школярам проводили Урок пам’яті, де була змога обговорити з учителем не лише страхітливі історії з життя своїх родин, а й причини і наслідки продуманого злочину над найбільш економічно незалежною верствою нації. У стародавньому соборі святої Софії в День пам’яті відбувався міжконфесійний поминальний молебень за участі Президента, Прем’єр–міністра, урядовців та народних депутатів. А потім представники усіх областей України несли до меморіалу горнята зі свічками, колосочками і калиною. На великій площі дорослі й діти запалювали свічки, переживаючи незбагненне єднання душ «мертвих, живих і ще не народжених».

Усі попередні роки ініціатором і організатором пам’ятних заходів виступав політичний блок «Наша Україна». Утім історична пам’ять народу набагато ширша, ніж може вмістити навіть найбільш патріотична політична сила. Можливо, тому в рік 77–х роковин Голодомору створено громадський оргкомітет, до якого увійшли відомі науковці й громадські діячі, представники різних партій, об’єднань і рухів. За запевненнями, вони всі готові потерпіти і не використовувати під час загальнонародних меморіальних заходів політичної символіки своїх угруповань.

Наші чиновники щодня мудрують над єдиною проблемою: як би ще «нагріти» на зайву гривню українського трударя. У нетрях нашого пенсійного законодавства розібратися звичайному громадянинові зовсім не просто — цим сповна користуються чиновники, придумуючи нові формули для обрахунку пенсій. Ось і виходить парадоксальна «справедливість»: чим більше і важче працюєш, тим меншу можеш одержати пенсію.

«УМ» продовжує викривати таємничі правила пенсійного нарахування. І про деякі з них дізнаємося зі звернень наших читачів. Так, нещодавно нам стала відома цікава норма: якщо людина свого часу отримувала допомогу з безробіття, то за цей період заробіток для обчислення пенсії враховують у розмірі... 0 гривень. А відтак її пенсія може схуднути на кількасот гривень.

Виявляється, навіть автори Податкового кодексу мають проблеми з державними поборами, хоч і наполегливо закликають простих українців справно сплачувати всі податки. А тим часом підприємство, яке належить главі Держкомпідприємництва Михайлу Бродському, активному поборнику Податкового кодексу, вже два роки не сплачує внески до Пенсійного фонду. Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський деревообробний комбінат» опинилося у списку найбільших боржників у Черкасах, бо винне Пенсійному фонду понад 2,5 мільйона гривень.

У контексті всеукраїнського спротиву прийняттю нового Податкового кодексу в автора цих рядків виникла низка запитань до генерального директора регіонального фонду підтримки підприємництва по Запорізькій області Володимира Малого. Піднявши 23 листопада слухавку замість керівника, його секретарка висловила припущення, що «Володимира Миколайовича не буде тиждень. А там — взагалі не знаю, що воно і як...».

Близько півсотні пасажирів — громадяни України, Туреччини та Казахстану — кілька днів чекали на відліт до України. Їхній рейс «Стамбул—Харків» лоукостової турецької авіакомпанії Pegasus Airlines, що мав вилетіти 19 листопада, постійно переносили. За словами постраждалих людей, представники авіакомпанії посилалися на погану погоду, хоча інші рейси аеропорту обслуговували в робочому порядку. «19 листопада в офісі авіакомпанії працювали три людини, які погано розуміли, коли до них зверталися англійською, і нічого не відповідали на запитання пасажирів, — розповіла «УМ» одна з постраждалих пасажирів, журналіст Віра Маковій. — З’ясувалося, що рейс затримується через погану погоду». Дійсно, 20 та 21 листопада густий туман паралізував роботу Харківського аеропорту. Втім уже в понеділок аеропорт відновив роботу.

Сказати, що у Львові отця–ректора знають чи люблять — не сказати нічого. І хоча за рівнем упізнаваності він поступається поп–дівам чи мітинговим «королям», але Борис Гудзяк непомітно став одним із символів духовного відродження новітньої України — не совдепівської і не ультра–націоналістичної. З одного боку, він згуртовує тих, кому не байдуже слово правди і науки, а з іншого — намагається впроваджувати в суспільство християнські цінності. А от на весь світ прославився Борис Гудзяк після провальної спроби «підписання» працівниками СБУ. Щонайприкріше, вимагали «лояльності», певно, у всіх львівських ректорів, але Гудзяк був єдиним, хто наважився піддати цю справу публічного роз­голосу. Очевидно, саме завдяки тому і вдалося оборонити студентів перед масованими атаками яструбів Валерія Хорошковського, який під тиском світової громадськості був змушений перепрошувати за своїх недбалих оперів.

Положення про п’ятирічний термін повноважень Верховної Ради ще не набуло чинності, а деякі органи влади — маємо на увазі Центральну виборчу комісію — поводяться так, наче цей пункт уже став реальністю. За чинною Конституцією, парламентські вибори мали відбутися 27 березня 2011 року. Народні депутати лише почали процес внесення змін до Конституції, проте ЦВК відмовилась оголосити про вибори. Як уже повідомляла «УМ», за таке рішення позавчора проголосувало лише четверо членів ЦВК, семеро було «проти».

Камбоджа в жалобі — такої трагедії, як та, на яку перетворилося загальнонаціональне святкування, в країні не пам’ятають iз часів повалення кривавого режиму червоних кхмерів. Позавчора ввечері, як і щороку після завершення сезону дощів, камбоджійці відзначали традиційне Свято води. У столиці Пномпені головні урочистості та святковий концерт відбуваються на острові Діамантів, розташованому в центрі міста і з’єднаному з сушею вузьким мостом через річку Тонлесап. Саме цим мостом, освітленим святковою ілюмінацією, на острів намагалися потрапити тисячі учасників свята. Через страшенну тисняву в натовпі виникла паніка, яка призвела до загибелі щонайменше 378 осіб, ще близько 755 отримали поранення. Більшість жертв просто затоптали, хтось потонув, намагаючись врятуватися у воді (з мосту зіскочили з півсотні людей), ще частина загинула від враження електричним струмом.