У житті кумира американських (і не лише) підлітків, актриси і співачки Майлі Сайрус настав новий етап. Майлі остаточно розпрощалася з серіалом «Ханна Монтана», який зробив її суперзіркою, і нарешті зможе «подорослішати». Днями на каналі «Дісней» показали останню серію цього підліткового «мила», яке з часу прем’єри в березні 2006–го стало культовим для глядачів від 6 до 16 років. П’ять років американські діти не відлипали від телеекранів, стежачи за долею звичайної школярки Майлі Сміт, яка щовечора перетворювалася на поп–зірку Ханну Монтану. Кожну серію дивилося щонайменше п’ять мільйонів телеглядачів, а фінальний епізод зібрав аудиторію в майже 6,5 мільйона.

Нинішнє літо на Зеленому континенті доволі милостиво ставиться до тенісистів і, на відміну від попередніх років, не лякає температурою під 40 градусів за Цельсієм. Цими днями в Мельбурні — цілком комфортні +20—+25. Можливо, тому чоловікам вистачає сил розігрувати тривалі марафони.

Той факт, що українська школа фрістайлу належить до когорти лідерів, укотре підтвердили результати недавнього етапу Кубка світу у канадському Мон–Габріелі. У змаганнях чоловіків із лижної акробатики українець Станіслав Кравчук став третім. Його недавній колега по збірній, а нині представник Білорусі Антон Кушнір, зійшов на першу сходинку п’єдесталу. Ще одну нагороду, срібну, принесла білорусам Алла Цупер, яка у 1998 році на Олімпіаді в Нагано виступала під синьо–жовтим прапором. Незважаючи на постійний відтік талановитої молоді, видно, що українська земля й багата на спортивні «самородки». Однак прикро, що «діамантами» наші колишні співвітчизники стають за межами своєї держави.

Про те, чим і як зараз живе український фрістайл, «УМ» розпитала державного тренера Антоніну Данилову.

Коли перед поїздкою до Словаччини казала знайомим, що їду на конференцію з питань діяльності хоспісів, 90 відсотків запитали: «А що це таке?». Поняття паліативної, зокрема хоспісної, допомоги — окремого напряму медицини — з’явилося порівняно недавно. Офіційно Всесвітня організація охорони здоров’я запровадила його у 1982 році. Хоча перші приклади її зустрічаються ще у сімдесятих роках XIX століття.

На жаль, людство задовго йде до розуміння нібито елементарного: людина до самої смерті залишається людиною і має жити до останньої межі, не втрачаючи гідності. Так, у давні часи старим не давали їсти, аби прискорити смерть і позбутися зайвого рота. Відносили їх за поселення, щоб вони там зустрічали свій кінець, бо вже були ні на що не здатні. Час змінився. Але чи змінилися ми?

За статистикою, на 50 мешканців України нині припадає одна людина з раковою хворобою. Щорічно кожен п’ятий житель села помирає від онкологічного захворювання у страшних муках. Загалом від цієї хвороби помирають щороку майже 100 тисяч людей, щодня — 260. При цьому, кажуть фахівці, більшість пацієнтів із обмеженим прогнозом життя кинуті в Україні напризволяще. «Навіть лікарі часом говорять: помирає людина, то й помирає, — розповідають самі медики учасники поїздки до Словаччини й Австрії, організованої Асоціацією паліативної допомоги. — Суспільство не усвідомлює необхідності такої діяльності». Чи не тому паліативна допомога в Україні сьогодні — швидше бажане, ніж дійсне?

Майже півтора місяця пройшло з того часу, коли у селі Кам’янка, що у Тельманівському районі на Донеччині, невідомі молодчики під керівництвом відомих у Донецьку бізнесменів Анатолія Корюка та Наума Малтопарана силою намагалися захопити храм Вознесіння Господнього, а тутешню релігійну громаду «повернути» у лоно Московського патріархату. Перед цим у селі провели відповідну роботу, намагаючись налаштувати громаду проти церкви Київського патріархату й настоятеля храму отця Христофора та парафіян. Але провокація не вдалася. Вірні Київському патріархату, а також священики Донеччини на чолі з архієпископом Донецьким і Маріупольським Сергієм, зуміли протистояти натиску непроханих гостей. Варто нагадати, що войовничо налаштовані прихильники «Русского міра» брутально повелися з владикою, не допускали на збори, штовхнули та порвали йому підрясник. А на зборах поливали брудом духовенство КП, звинувачуючи його в усіх смертних гріхах. Тоді підбурювачам не вдалося заручитися підтримкою більшості сільської громади. Але Корюк і компанія пообіцяли повернутися до цього питання.

На фронтоні головного корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка в першу чергу впадає в очі гасло: Patriae decori civibus educandis («Освічені громадяни — окраса Батьківщини»). Людей, які є «окрасою Батьківщини», цей навчальний заклад готує вже впродовж 350 років! Це найстаріший в Україні заклад, який майже безперервно функціонував з моменту свого заснування. З нагоди ювілею, який сьогодні святкують у виші, «УМ» вирішила згадати найцікавіші факти з історії цього університету.

Через примхи погоди українцям довелося святкувати Водохреще без снігу та льоду. Ті, хто люблять купатися на Йордан у зимовій воді, трішки розчарувалися. Адже тоді, коли на вулиці тріщить мороз, коли на воді стоїть крига, а довкола лежить сніжне борошно — купатися й цікавіше, і приємніше. Пірнеш у крижану воду — а виходиш справді наче переродженим! У цьому, власне, і є зміст цього свята, останнього з різдвяного циклу: оновитися, змити гріхи і бруд. Утiм погода може вибрати собі свято, але свято не може вибирати погоду. Тому кияни, не зважаючи на плюсову температуру, вчора за звичаєм масово посунули до водоймищ.