Життя сім’ї Рудників останній десяток років перетворилося на каторгу. Мати з донькою, що мешкають у Шевченківському районі столиці, вже й забули, що таке сімейний затишок і здоровий сон. Під їхню квартиру «Київенерго» «вселило» машину, робота якої змушує дрижати всю оселю. Із 2001 року Рудники шукають правди в комунальних інстанціях. Але чиновники, як то часто буває, проблему ігнорують — пишуть відписки й удають, що проблеми немає. Мовляв, пані Марія з донькою Тетяною існування насоса для подачі гарячої води в підвалі вигадали — за документами, його там... немає.

Необхідність вживання риби пропагують усі: і дієтологи, і навіть церква, за канонами якої у п’ятницю й у м’ясниці — рибний день. Ще одна причина побалувати себе коропом, пеленгасом чи товстолобиком — риба у магазинах останнім часом подешевшала.

Для малих ласунів звучить не переконливо, що в магазинних цукерках чи печиві багато консервантів чи барвників. Утім мами розуміють, що навіть солодощі краще їсти домашні. А вони можуть бути дуже схожими на промислові і за смаком, і за назвою.

У тридцятирічного Олексія Ковальова, жителя села Єлизаветівка, що в Петриківському районі, час від часу траплялися напади епілепсії. Про це добре знали всі сусіди. І коли вони побачили чоловіка, який лежав серед двору, відразу викликали з райцентру «швидку». При цьому самотужки намагалися надати першу допомогу, отож стверджують: щонайменше півгодини пульс в Олексія ще намацували. Але «швидка» так і не приїхала. Люди кажуть, що викликали її тричі, але щоразу чули нарікання на відсутність бензину і неможливість приїхати через це до Єлизаветівки. Головний лікар Петриківської райлікарні Сергій Орел згодом заявив, що до помираючого Ковальова «швидка» не виїхала не через відсутність пального, а тому що їхня єдина машина була на іншому виклику. Радіус обслуговування у неї — 36 кілометрів. Отож якщо «швидка» опиняється в одному кінці району, то до протилежного — вже 60—70 км.

На площі Тахрір уперше за три тижні замість людського моря залишаються лише окремі невеличкі групки. Учора головний каїрський майдан повністю відкрили для автомобільного руху — вулиці єгипетської столиці потроху повертаються до «нормального», «дореволюційного» життя.

Два дні Єгипет святкував перемогу. Революціонерам таки вдалося втілити в життя гасло «Геть Мубарака!» — президент, який правив країною впродовж 30 років, подав у відставку. Всю владу Хосні Мубарак передав Вищій військовій раді на чолі з міністром оборони Хусейном Тантаві, яка має забезпечити стабільність під час перехідного періоду й підготувати країну до вільних демократичних виборів.

За Конституцією Єгипту, в разі відставки президента його повноваження до нових виборів має виконувати спікер парламенту, тож розвиток подій можна розцінювати як військовий переворот. З іншого боку, «тахрірські» протестувальники не раз наголошували, що вимагають відставки не лише президента, а й «усього режиму», одним із втілень якого вважали й повністю підконтрольний главі держави парламент. І хоча номінально каїрський «Майдан» стояв за прихід демократичної цивільної влади, першими кроками військового керівництва революціонери мали бути задоволені: у неділю Вища рада оголосила про розпуск парламенту й призупинення дії Конституційного суду та самого основного закону, який потребує змін у бік демократизації державного устрою. Їх упродовж десяти днів має запропонувати спеціальна комісія. Уряд поки що фунціонує. У країні оголошено перехідний період, який «триватиме або шість місяців, або до проведення президентських виборів».

— Пане Василю, впевнена, що після четвергового засідання Шевченківського комітету ви постійно отримуєте вітання. Хто з колег уже привітав? І чи були дзвінки від людей від влади?

— Так, у мене просто не вгавав телефон: телефонували з усіх куточків України, з Канади, з Франції, з Америки. Привітало дуже багато народних депутатів — колись я навіть казав іронічно, що у мене в парламенті назбирається невелика фракція, привітало багато лідерів партій, зокрема Олег Тягнибок. Щодо вітань від влади, то дуже швидко після засідання Комітету, десь упродовж години, мені подзвонили з адміністрації Президента й привітали, зокрема, й від імені Президента.

Учора на фестивалі показали фільм Олександра Міндадзе «В суботу». Це світова прем’єра кінострічки спільного виробництва Росії, України та Німеччини, включеної до великої конкурсної програми Берлінале. А потому відбувся показ картини «Коріолан», режисера–дебютанта, одначе добре відомого всім актора Ральфа Фіннея. Подробиці про це — уже завтра.

З огляду на нинішню політичну кон’юнктуру, сьогорічна Шевченківська премія з літератури мала б дістатися Во­лодимиру Рутківському за трилогію «Джури». Зрештою, це був би адекватний вибір, бо за суспільно–читацьким розголосом цей твір іде, як–то кажуть, голова в голову з «Чорним вороном» Василя Шкляра; й обидва вони помітно випереджають своїм відлунням нову збірку поезій Павла Вольвача.

Найближчим часом Верховна Рада поповниться новими депутатами, які зайдуть у сесійну залу замість сумісників, позбавлених мандата. Учора Центрвиборчком визнав обраними та зареєстрував сімох нардепів: Сергія Андроса, Анатолія Степаненка, Володимира Литвинова, Василя Євтухова, Павла Солтуса, Ігоря Зварича (всі — з Партії регіонів), а також представника БЮТ Станіслава Березкіна. Голова ЦВК Володимир Шаповал вручив новим обранцям тимчасові посвідчення. Цього тижня семеро щасливцiв мають зачитати присягу в сесійній залі.

Президент України знову потішив громадськість своїми висловлюваннями–«янукізмами». Причому двома за день. Під час виїзного засідання комітету економічних реформ у Херсоні глава держави переплутав сусідні країни, зате вжив пікантне слівце «шльопери», змусивши чиновників і журналістів напружувати мізки: що ж малося на увазі?