Найближчим часом Одеська міська рада представить на громадське обговорення проект програми збереження та розвитку російської мови. Учора його затвердили на черговому засіданні спеціальної робочої групи під головуванням мера–«регiонала» Олексія Костусєва.
Закликаючи українців «затягнути паски» та беручи кредити в МФВ, влада очевидно не поспiшає обмежувати власні витрати. Особливо коли йдеться про перших осіб держави. Так, наприкінці 2010 року Президент Віктор Янукович вирішив відремонтувати державну резиденцію «Синьогора» в Карпатах, що коштувало стабілізаційному фонду держбюджету понад 33 млн. грн.!
В українському iнтернет–просторі почав розкручуватися новий сайт — «Владометр». Його завдання — збирати обіцянки українських політиків і відстежувати, як вони виконуються. За кілька днів «публічного» життя «Владометр» знайшов кількасот шанувальників, частина з яких узялася наповнювати базу. Доти сайт працював у тестовому режимі — редакторська група внесла понад 2 тисячі обіцянок від 113 осіб.
У Всесвітній день онкохворих дітей група веселих, бадьорих хлопців та дівчат піднімалася на один із високих курганів неподалік Музею запорізького козацтва. Сторонньому спостерігачеві було б важко повірити, що не так давно життя кожної дитини, юнака і юнки з цієї групи висіло на волосині. Усі вони були постійними пацієнтами онкодиспансерів і тривалий час боролися з такими важкими недугами, як лейкоз, пухлина мозку, нирки, саркома, лімфогранулематоз, меланома...
Український культурний центр «Юність», Харківський обласний центр народної творчості та обласна художня галерея «Мистецтво Слобожанщини» незабаром можуть канути в Лету за велінням регіональної влади. Рішення про їхню ліквідацію було прийняте так швидко і безкомпромісно, що в місті заговорили про почерк типових рейдерів, які кинули оком на престижні будівлі в центральній частині Харкова. Місцева влада при цьому не поспішає проливати світло на деталі так званої «оптимізації» культурних закладів, над якими завис ліквідаційний меч. Принаймні адресу обіцяного об’єднаного центру, що має з’явитися замість трьох знищених, так само, як і прізвище його керівника, обласні чиновники з депутатами майже півтора місяця зберігають у суворій секретності.
Вікторія Горбунова.
Мрія про Маленьке життя.
— К.: Нора–Друк, 2010. — 200 с.
Роман Вікторії Горбунової — психолога–консультанта за фахом — доволі типове явище в сучасній літературі, що підпадає під категорію «виробнича проза» (нехай навіть «виробництво» це доволі тонкого емоційного кшталту). І створюють це явище, як свідчить анотація, переплетення власного досвіду авторки, а також переживань колег та історії її клієнток. У принципі, всі професії важливі, але читати «виробничі» історії, погодьмося, цікавіше, коли ми, по–перше, не дуже добре розуміємось на окремих різновидах цих професій на кшталт ландшафтного дизайнера чи системного адміністратора. Ну i, по–друге, коли «фахова» розповідь лунає з перших вуст.
Котрий день не йде з голови: чого бiдний — бо дурний, чого дурний — бо бiдний... Чого наш Львiв (колись П’ємонт?) останнi роки перед людьми постає в подiбному свiтлi? Завжди знаходиться хтось, хто спробує пiдштовхнути до одного або до другого.
Таке враження, що чинна в Українi влада завзято працює на тотальне знищення українських нацiональних цiнностей: iсторiї, нацiональної пам’ятi, мови, культури, церкви, навiть самої незалежностi. І не отримує супротиву. А безкарнiсть ще бiльше розпалює антиукраїнськi iнстинкти. Набирає швидкостi каток полiтичних репресiй.
Недавно по телебаченню розказували про один унiверситет, в якому навчається 750 iноземцiв. Їх пiвроку спочатку навчають росiйськiй мовi. А чому не українськiй? Чому ми готуємо iноземних спецiалiстiв для спiвпрацi з Росiєю, а не з Україною? Це ж просто антидержавна полiтика нашого Мiнiстерства освiти! А наша влада пiдтримує всi антидержавнi витiвки мiнiстра Табачника.
Розмова з iнспектором ДАІ про мови
