Історія з ювілеєм Лесі Українки не унікальна — минулого року мали аналогічні неприємності зі вшануванням пам’яті всесвітньо відомого драматурга Антона Чехова, коли на «Білу дачу» гроші виділили в останній момент. Музеїв, присвячених Лесі Українці, в країні нараховується п’ять: у Новоградi–Волинському — Літературно–меморіальний музей Лесі Українки (будинок, де вона народилася), Музей родини Косачів (там певний час жила сім’я), Музей Лесі Українки у Колодяжному (там вона провела значну частину свого життя), Музей Лесі Українки в Ялті (у цьому місті поетеса перебувала на лікуванні) і Музей Лесі Українки в Києві (тут вона прожила майже 10 років). Загалом цим острівкам пам’яті великої дочки українського народу ведеться непогано. Єдине, що в будинку в Ялті провалюється підлога, у Києві, незважаючи на центральне розташування, бракує відвідувачів, а музей у Новоградi–Волинському постійно ігнорує державне керівництво. «УМ» вирішила провести цими місцями віртуальну бліц–екскурсію i зупинитися на проблематиці кожного з них.

У збірці «Леся Українка. Драми та інтерпретації» (видавництво «Книга» за підтримки Фонду «Відродження») представлено 15 творів авторки із супровідними текстами сучасних українських літературознавців: Тамари Гундорової, Володимира Панченка, Оксани Забужко, Ростислава Семківа, Миколи Сулими та інших. Як пояснила «УМ» упорядник і автор передмови до збірки доктор філологічних наук Віра Агєєва, до роботи вона запросила колег, яких вважає найцікавішими літературознавцями. Планувався вихід збірки, що вмістила би всі 23 драми Лесі Українки, проте з фінансових причин удалося видати лише 15 накладом одна тисяча екземплярів і обсягом 912 сторінок. Над оформленням працювали молоді художники Сергій та Людмила Лук’яненки. Видання вийшло дороге — у роздрібній торгівлі його ціна складає більше 200 грн.

Відомі слова Лесі Ук­раїнки: «Коли б я не була українкою, я би хотіла бути грузинкою». Таку ж приязнь до Українки відчувають і грузини: у 1952 у містечку Сурамі, куди поетеса приїхала на лікування і де померла, було створено музей. Тепер грузини не лише запрошують туди кожну офіційну й через одну неофіційну делегації з України, а й придумали щорічне свято «Лесіаоба».

Ларису Мірошниченко, провідного наукового співробітника відділу рукописних фондів та текстології Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України й авторку книжки «Леся Українка. Життя і тексти», до видавництва «Смолоскип» свого часу привела нині вже покійна Михайлина Коцюбинська, зазначивши, що та досліджує Лесю Українку під особливим кутом. Сама ж потім у перед­мові до книжки пані Лариси зазначила: «Перед нами високої проби «камерне» літературознавство. Неголосне, неквапливе, філігранне, де домінують два головні герої — Текст і Особистість». Працюючи винятково з рукописами й оригіналами, Лариса Мірошниченко провела текстологічні дослідження, в яких поєдналися традиційне літературознавство, текстологія, психологія творчості, елементи графології і психоаналізу. Авторка відзначила «УМ»: «Нам дуже пощастило, адже зберігся великий рукописний архів Лесі Українки, бо тоді тексти часто виходили з помилками чи у скороченому вигляді». Лариса Мірошниченко розповіла, що, працюючи над текстами, спостерігала зміни у почерку поетеси, внесення правок, і бачила, як рухалася і пульсувала її думка.

Учора на офіційному сайті Президента було оприлюднено указ про звільнення Валерія Солдатенка з посади голови Українського iнституту національної пам'яті. Перед цим Віктор Янукович звільнив двох його заступників — Дмитра Вєденєєва та Олега Омельченка, повідомляє інтернет–видання «Історична правда». Як сказано в документі, їх звільнено «відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України» (трудовий договiр може бути розiрваний у випадку «змiн в органiзацiї виробництва i працi, в тому числi лiквiдацiї реорганiзацiї установи»).

Кінематографічний світ із нетерпінням очікує недільного вечора, щоб, затамувавши подих, стежити за церемонією вручення премії Американської кіноакадемії. А букмекери тим часом приймають ставки на те, кому цього року дістанеться омріяний «Оскар».

На одному з американських космодромів ще у 80–х роках минулого століття встановили стелу з викарбуваними прізвищами космонавтів, які загинули, виконуючи унікальну земну місію. Першим у цьому списку — харків’янин Валентин Бондаренко. Він не дожив 19 днів до легендарного гагарінського старту, тому ювілеї першого виходу людини у відкритий космос тепер завжди збiгаються з роковинами першої втрати землян на своєму зоряному шляху. Доля ніби попередила людство, що шлях до зірок дійсно тернистий і що, крокуючи ним, варто зважувати все до найменших дрібниць. Це лише один з епізодів історії, який завжди нагадуватиме нам про те, що живемо у країні зі статусом однієї з перших космічних держав. Йдеться про історичний факт, який нам ще тільки належить по–справжньому усвідомити.

Останні кілька тижнів наші читачі «обривають» редакційні телефони з проханням надрукувати прогноз погоди народного синоптика з Волині Володимира Лиса. І хоча сам він постійно наголошує, що його прогнози «працюють» лише в межах рідного регіону — в радіусі 150 км, читачі «УМ» запевняють, що не раз переконувалися: прогнози часто справджуються і в областях, розташованих далеко від Волині. Наприклад, на нинішній лютий самодіяльний метеоролог «наобіцяв» помірно холодну погоду. На початку місяця — сніг, холодно. За морозами — відлига в середині місяця. А кінцівка місяця і календарної зими в цілому — холодна, зі снігом. І справді, практично вгадав.

«Погоду я не «вгадую», не «пророкую», не маю жодних «видінь» щодо її перебігів, як чимало читачів і навіть журналістів чомусь вважають, а будую свої прогнози винятково на методі народного прогностика за спостереженнями за погодою 26 грудня — 6 січня, — каже пан Володимир. — Ще відомий етнограф Василь Скуратівський писав: українці давно вже помітили — у ці дні, що настають після того, як починає збільшуватися світловий день, погода мовби «проектується» на цілий рік. Він твердить — таке прогнозування відоме з першої половини ХІХ століття».

Оскільки нинішній рік пройде під знаком видатної письменниці й землячки Володимира Лиса Лесі Українки (як рік двох ювілеїв — 140–річчя від дня народження і 100–річчя написання геніальної «Лісової пісні»), то й свої прогнози синоптик «розбавив» поетичними рядками її творів.

Після революційних заворушень Єгипет намагається потроху повертатися до нормального життя. І закликає туристів знову їхати на береги Червоного моря. Традиційні єгипетські відпочивальники — росіяни та українці — вже пакують валізи. І попри застереження українського МЗС (ситуація ж у Єгипті, мовляв, нестабільна), туроператори відновлюють перельоти з України — уже в суботу до Хургади відлетить перший борт із Києва. Скільки тепер коштуватиме відпочинок і чи гарантують безпеку українськии туристам, дізнавалася «Україна молода».