Три роки поспіль на подвір’ї столичного комбінату «Художник» припадає пилом, снігом і дощем пам’ятник гетьману Івану Мазепі. У кар’єрі на Дніпропетровщині чекає свого часу гранітний постамент у вигляді дзвона. Його, за задумом скульптора, оперізуватиме бронзова стрічка з гербом гетьмана Мазепи. Цей майже триметровий у діаметрі різьблений «пояс» також відлито. Ще одна частина постаменту чекає свого часу на гірничодобувному і каменеобробному комбінаті «Біличі», що під Києвом. Словом, усі деталі пам’ятника давно готові, залишилося їх тільки встановити. Не готова лише Полтава — меру міста Олександру Мамаю забракло мужності, аби поставити крапку в поневіряннях пам’ятника Мазепі.

Позавчора біля пам’ятника гетьману зібралися Президент України 2005—2010 років. Віктор Ющенко, екс–голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев, директор комбінату «Художник» Валерій Шевелюк, президент комбінату «Біличі» Анатолій Повзик, скульптор Микола Білик та архітектор Віктор Шевченко. Всі вони так чи інакше причетні до створення монумента, а тому й уболівають за його долю. Віктор Ющенко вражений і красою величного пам’ятника, і його незавидним становищем. «Це ганьба, що пам’ятник Мазепі досі стоїть на задвірках комбінату, — каже Віктор Ющенко. — Це тільки хохли або малороси можуть таке чинити! Бо українці не допустили б такого ставлення до своєї історії та пам’яті про патріотів».

Час плине. Старішають люди. Зношуються залізобетонні конструкції. Так сталося, що одразу дві головні спортивні арени країни, розташовані в центрі столиці, — НСК «Олімпійський» та київський Палац спорту — перебувають в очікуванні другої молодості. Стрес–тест стадіону призначено на наступний рік. А ось випробування спортивними баталіями критої споруди почнеться вже цієї неділі: у палаці стартує чемпіонат світу з хокею в дивізіоні ІВ. Напередодні відкриття оновлену арену ПС проінспектували кореспонденти «України молодої».

Цього тижня влада оприлюднила свій проект правил гри на парламентських виборах 2012 року. Формально йдеться не про одноразові новації, котрі мають знайти застосування через півтора року, а норми, що мають працювати довгі роки. Влада оголосила про намір розробити закон про вибори народних депутатів до осені, щоб умови були відомі заздалегідь і можна було б уникнути критики, ніби регламент ухвалювали під одномоментну кон’юнктуру (як це було з місцевими виборами).

Одна з найгучніших новацій — це підвищення прохідного бар’єра для партій до 5%. Що ж до блоків, то їх узагалі пропонують усунути з виборчої гонки. Ці пропозиції грають на руку великим партіям.

Народний депутат із «Нашої України» Віктор Матчук стверджує, що пропозиція влади відсікає опозиційні сили. Водночас Матчук підтримує ідею заборони виборчих блоків. Хоча сам є членом партії, котра досі проходила в парламент у форматі блоків.

Сергій Висоцький, керівник опозиційної Білоруської партії свободи, про вибух у мінському метро дізнався в Києві — сюди він у справах приїхав за день до трагічних подій на батьківщині. «Моє перебування в Україні фактично врятувало мене від арешту», — вважає опозиціонер. І прогнозує: тепер, після теракту в мінському метрополітені, «під шумок» прокотиться хвиля затримань незручних владі людей — уже це проходили.

Із Сергієм ми розмовляємо в порожньому київському кафе, і мій співрозмовник зауважує: у Мінську так із журналістом не поспілкуєшся. Інтерв’ю для преси білоруські опозиціонери дають у квартирах, на вулиці чи в машині. Бо у мінській кав’ярні за сусіднім столиком обов’язково хтось мовчки сидітиме й фіксуватиме розмову. «Одразу даєш інтерв’ю для преси і КДБ», — сміється Сергій. Висоцький принципово говорить білоруською, а на лацкані піджака носить знак своєї партії із зображенням лева. «Це на противагу російським двоголовим орлам», — жартує. Про слід тих «пернатих» у мінському метро, версії теракту, кволу й відгодовану білоруську опозицію, репресії та національно–визвольну боротьбу Білорусі Сергій Висоцький розповів «Україні молодій».

Сьогодні у відомого режисера Романа Балаяна — день народження. Ми звикли називати його шанобливо Роман Гургенович, знаємо про його внесок у кінематограф, але все ж, зустрічаючи вкотре, сприймаємо його, швидше, не як старійшину, а як... рівного нам. Є щось у цьо­му чоловікові, що не дозволяє нам повірити, що йому вже 70. Із Романом Балаяном кореспондент «УМ» зустрілася за кілька днів до святкування ювілею і, як нам здалося, провела душевну відверту розмову.

«Оскароносний» пуерториканець Бенісіо дель Торо незабаром уперше стане батьком. Для 44–річної зірки фільмів «Трафік», «21 грам», «Че» ця новина стала хоч і приємною, але великою несподіванкою. Річ у тім, що нащадка Бенісіо носить під серцем жінка, з якою актор навіть не перебуває у близьких стосунках. Так, зустрічалися кілька разів на вечірках...

Так звана «здорова» їжа — це, звісно, чудово, але все ж — дуже виснажливо. Ось і актриса Наталі Портман відмовилася від суворої веганської дієти, на яку «присіла» 2009 року і яка зовсім виключає споживання продуктів тваринного походження. Про це ізраїльсько–голлівудська зірка розповіла в інтерв’ю сайту Omg.yahoo.com. За словами володарки «Оскара»–2011, вона змушена переглянути режим харчування у зв’язку з вагітністю.

Скандальний прем’єр–міністр Італії Сильвіо Берлусконі, якого судять за зв’язок із неповнолітніми дівчатами, вперше визнав, що таки заплатив марокканській танцівниці Рубі 60 тисяч євро. Як повідомляє британський таблоїд «Сан», 74–річний Берлусконі зізнався, що «допоміг матеріально» кралі, якій на той час не виповнилося 18, винятково «зі співчуття». Більше того, саме «пожертва» прем’єра мала вирвати юну марокканку з тенет проституції — він сподівався, що на ці гроші Рубі придбає апарат для лазерної епіляції і відкриє власний салон краси, аби не заробляти на життя повією.

— Уявляєте, куме, Путін не вийшов до українських журналістів!

— Та він і зростом теж не вийшов...

Андрій Крітенко належить до покоління українських режисерів, які у бурхливі дев’яності замість реалізовувати свої творчі амбіції опинилися за кордоном Батьківщини, яка тільки–но почала свою нову історію. І хоча свої «шість соток» в українському театрі до цього Андрій обробляв досить успішно — випустив «Оргію» в Луцьку, а потім і ТЮГу на Липках, «Чорну Пантеру і Білого Ведмедя» у Севастопольському театрі, «Даму з камеліями» у Театрі на Подолі та інші вистави — спокуса спробувати себе в іншій системі координат не оминула і його. Своєю можливістю він скористався доволі успішно. І вже незабаром новини про успіхи Крітенка за кордоном привозили його друзі, які бували в Німеччині, — лише за перші півтора року Андрій поставив там сім вистав, потім був зарахований в акторську трупу штутгартського Театерхауз. Незважаючи на свою зайнятість та перспективи в Німеччині, Крітенко мріяв попрацювати і в українських театрах.

Останньою його прем’єрою на Батьківщині стала вистава в Театрі драми і комедії «Чотири причини вийти заміж» — делікатна історія, вибудувана стильно і зважено, про двох немолодих людей, які після багатьох років знайомства зуміли по–новому подивитися на себе, один на одного, на своє життя і принципи, які завжди вважали єдино можливими (цей спектакль проектувався як бенефіс для акторського подружжя Світлани Золотько та Олександра Ганноченка).

Після прем’єри у Театрі драми і комедії Крітенко затримався в Україні — сьогодні він відшліфовує останні сцени, розставляє фінальні акценти вистави «Павлік Морозов» за Лесем Подерв’янським. Вистава, прем’єра якої відбудеться у суботу, 16 квітня, обіцяє стати якщо не «вибухом сезону», то театральною провокацією №1 точно. Щоправда, про цей проект Крітенко говорить не дуже охоче, мовляв, давайте поспілкуємося з цього приводу після прем’єри...