— Здрастуйте, я Термінатор. Учора я змінив операційну систему.

— А яка в тебе була?

— Windows ХР.

— А стала?

— А стала Vista, бейбі!

Акцiя «Проща до Тараса» (масове проходження маршруту, за яким тiло Шевченка везли з Петербурга до Канева) має глибоке коріння і проводилася протягом багатьох років, але була призупинена у часи радянської влади. Кілька останнiх років цю благородну традицію почали відновлювати. Є показовим те, що «Проща до Тараса» позбавлена політизації та будь–яких спекуляцій на імені геніального поета і є суто громадською добровільною справою. Проте заанонсована раніше цьогорічна акція, приурочена до 150–ліття перепоховання Шевченка, зазнала деяких змін, зокрема не вдалося провести повноцінної програми у Санкт–Петербурзі й Москві.

Дивного паломника затримали днями правоохоронці Кременецького райвідділу міліції на Тернопільщині. Отримавши повідомлення від чергового лікаря Почаївської лікарні про те, що туди доправлено 24–річного жителя Почаєва з ножовими пораненнями грудної клітки, вони швидко вийшли на слід злочинця. І добре, що спрацювали оперативно, бо інакше довелося б шукати зловмисника по всій Україні.

Сім років португальський «Порту» не перемагав у європейських клубних турнірах. Для команди, яка у 2003–му вигравала Кубок УЄФА, а наступного сезону— Лігу чемпіонів, такий антракт є відчутним. Попередні тріумфи «драконів» пов’язані з людиною, яку тепер називають найкращим тренером світу, — Жозе Моуріньйо. Але нині в історії «Порту» з’явилися нові герої.

Навесні минулого року інформаційний простір України сколихнула новина, що тривалий час не давала спокою вітчизняним любителям хокею. Керівництво київського клубу «Будівельник» заявило про створення хокейної команди, яка планувала одразу влитися до російської КХЛ — другої за силою ліги світу. У творців грандіозного проекту, який охрестили «спасінням українського хокею», все було ніби «на мазі»: підписаний договір про співпрацю з Континентальною хокейною лігою, тренер — відомий чех Йозеф Яндач, готові контракти, черга охочих одягнути форму нового клубу, сайт, домовленість із директором київського Палацу спорту про реконструкцію льодової арени коштом приватного інвестора (а реальним власником «Будівельника» називають олігарха Ігоря Коломойського).

У центрі Мадрида розгорнувся свій Майдан. Тисячі молодих активістів за підтримки пенсіонерів та безробітних п’ятий день поспіль проводять на центральній площі іспанської столиці Пуерта–дель–Соль («Ворота Сонця») мирну акцію протесту. Ночують у наметах. «Рух невдоволених», який об’єднався під гаслами громадської платформи «За реальну демократію», має намір залишатися на майдані до неділі, коли в Іспанії відбудуться місцеві вибори. Хоча Виборча комісія цю акцію «заборонила» — оголосила такою, що може порушити передвиборчу кампанію. У вівторок поліція силою усунула маніфестантів із площі Пуерта–дель–Соль, але на ніч їх прийшло ще більше, і відтоді їх не чіпали.

Не очікуючи на вирок суду, який має або виправдати Домініка Стросс–Кана, або визнати його винним у спробі зґвалтувати покоївку нью–йоркського готелю «Софітель», міністри фінансів кількох провідних країн світу висунули вимогу: фігурант сексуального скандалу має залишити посаду директора–розпорядника Міжнародного валютного фонду. І Стросс–Кан її виконав, повідомивши вчора раду директорів МВФ про своє рішення піти у відставку.

Терористична організація «Аль–Каїда» обрала нового (поки що тимчасового) голову замість ліквідованого американським спецназом Осами бен Ладена. Як повідомляє пакистанська газета «Ньюз», ним став колишній офіцер єгипетських спецслужб Саїф аль–Адель, який свого часу перейшов на бік екстремістів. Із 2001 року аль–Адель фігурує у списку найбільш небезпечних терористів світу за версією ФБР. За інформацію, яка б допомогла арештувати чи ліквідувати його, визначено винагороду в розмірі п’ять мільйонів доларів.

Бельгія, яка більше року жила без постійного кабінету міністрів і побила за цим показником світовий рекорд, виходить із урядової кризи. Король Альберт ІІ доручив сформувати уряд лідеру валонських соціалістів Еліо ді Рупо. Раніше всі спроби це зробити були марними, оскільки франкомовні валонці та голландськомовні фламандці ніяк не могли дійти згоди. Але цього разу йдеться не про черговий раунд переговорів, а саме про оголошення персонального складу уряду. Якщо ді Рупо вдасться виконати це завдання, він стане першим за останні 40 років франкомовним прем’єр–міністром Бельгії.