Минулого року незмінний лідер ЛДПР, заступник голови Державної думи Російської Федерації Володимир Жириновський знайшов могилу свого батька, уродженця поліського містечка Костопіль Вольфа Едельштейна. Після приїзду з Тель-Авіва він не приховував своїх сліз — на побачення з батьком Володимир Вольфович безнадійно запізнився, але зустрівся із двоюрідним братом і племінниками, «рідною кровинкою» свого брата. Прояснивши нарешті родовід – насамперед те, що він не «син юриста», як його іноді іронічно називали, а син дипломованого агронома, який працював за фахом на теренах рівненського Полісся аж до війни, свій сум за батьком вирішив конвертувати у солідну грошову суму. Торішні претензії ображеного Жириновського стосувалися урядів одразу трьох країн — Німеччини, Ізраїлю та України.
Від німців заступник голови Держдуми мав намір отримати по мільйону євро за розстріляних у Костополі під час війни родичів — діда, бабу, тітку та двоюрідну сестру. Уряд Ізраїлю, на думку заслуженого юриста РФ, повинен був розплатитися за безпорадність лікарів при наданні медичної допомоги Вольфу Едельштейну, а від України Жириновський вимагав повернення деревообробної фабрики в Костополі, яка належала його діду Іцхаку Едельштейну. А точніше – одного з найпотужніших вітчизняних виробників деревостружкових плит ТОВ «Свісспан лімітед». Свої наміри політик пояснив тим, що нинішнє підприємство нібито розташоване на території колишньої пилорами, що належала його діду.