Як розповідає сам Леонід Кононович, десь до чотирнадцяти років він був щиро переконаний, що у Лєніна була перша жінка, у якої росла борода, і звалась вона Карла Марла. Саме вона тричі вистрілила Лєнінові з нагана у груди отруєними кулями. Це сталося після того, як Лєнін прийшов п'яний із Кремля, й Карла Марла видалася йому така гидомирна, що він вирішив її круг хати поганяти. Жінка й не витримала.
А недавно письменник знайшов записи, які зробив іще школярем. Вони називалися «Народ про Лєніна. Кононович Л., учень 6-б класу. Радянський Союз». «Ти не уявляєш, які це люди були, ті українські баби, народжені в кінці XIX на початку XX сторіччя! — розповідає Леонід. — Радянська влада не могла на них психологічно вплинути. Ці люди мали про все власні уявлення й не вірили ніяким агітаційним байкам».
Головний редактор видавництва «Кальварія» Петро Мацкевич, який видав найбільшу кількість книжок Леоніда Кононовича, любить повторювати, що твір, подібний за силою до нового роману «Тема для медитації», може з'явитися в літературі певного народу не частіше, ніж раз на п'ятдесят років. Зрозуміло, що видавцям не завжди можна довіряти щодо компліментів на адресу своїх авторів. Але з романом Кононовича маємо саме той випадок, коли цю думку поділяють і критики, і читачі, і видавці, і, що трапляється не так уже й часто, самі письменники.
Так чесно і страшно про роз'ятрену рану нашого народу, геноцид українців, влаштований комуністичним режимом Совєцького Союзу, як Леонід Кононович у «Темі для медитації», висунутiй Черкаським університетом ім. Б. Хмельницького на здобуття Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, не писав іще ніхто. Так само, як ніхто з вітчизняних письменників середини XX початку XXI сторіччя досі так глибоко не досліджував питання злочину і кари на українському грунті, не проектував його на національну психологію.

Дослухавшись до прохань наших читачів, «УМ» анонсує найцікавіші фільми, якими на вихідні потішать нас рідні телеканали. В суботу практично в один і той же час (з 21.00 і аж до півночі) три телеканали показуватимуть стрічки «до кольору, до вибору». «1+1» пропонує нам комедію Гарольда Реміса «Аналізуй це», К-1 «нагодує» нас східною екзотикою у виконанні Такеші Кітано (фільм «Затоїчі»), а ICTV попестить фанатів Квентіна Тарантіно стрічкою «Кримінальне чтиво».

Назва фільму звучить дещо незвично. На перший погляд, може навіть здатися, що автори не надто мордувалися, винаходячи власного «лісапєда». «З найкращими побажаннями! Енвер.» — ось так зветься стрічка. І думайте, шановні, що кому заманеться. Насправді ж саме таку назву має останній альбом всесвітньо відомого музиканта Енвера Ізмайлова: винахідника особливої техніки гри на гітарі, коли обидві руки працюють на гітарному грифі, мов на клавіатурі. Ця техніка називається теппінг. Невтаємниченим це загадкове слово нічогісінько не говорить. Але якщо вам доведеться почути гру Енвера у записі, ви ніколи не повірите, що музикує одна людина. Ізмайлов своєю диво-грою цілком ладен замінити цілий ансамбль.

Ми вже так звикли (ба, навіть ніколи й не відвикали) споживати телевізійну продукцію східних сусідів, що й далі сприймаємо її достоту за рідну. Очевидно, керівництво «1+1» на це й розраховує, підсаджуючи на чергові два тижні українських домогосподарок на серіальчик, який уже встиг полонити російських тіточок на каналі РТР. Певно, наші кволі патріотичні почуття мусить стовідсотково задовольнити вже сам той факт, що головну роль у цій багатосерійці виконує наш колишній співвітчизник, хвацький хлопчина із Нової Каховки Ілля Носков, який, чкурнувши в ніжному віці з рідної Херсонщини, таки підкорив омріяний Пітер.

«Канал без політики», як позиціонує себе ТЕТ, вкотре волає про соціальну справедливість, конституційність та демократію. Хоча кожен вдумливий телеглядач добре подумає, перш ніж беззастережно повірити в аполітичність, пухнастість та білосніжність цього мовника. Адже між кадрами чи не єдиного власного продукту ТЕТ — програми «Дивись!» (решта наповнення каналу закордонне, переважно російське) — лише сліпий не вгледить політичної заангажованості. Скажімо, восени 2004 року, коли у програмі було не лише накладено вето на гостей, які могли б висловити бодай якусь симпатію до тодішньої політичної опозиції, а й навіть існувала заборона на появу у кадрі помаранчевого кольору, журналісти залюбки, навіть з певним «раболєпієм», знімали сюжети про братів Арфушів та інших доволі неоднозначних персонажів.

Керівник студії документальних фільмів Костянтин Стогній, журналіст Михайло Дворянчук та оператор Володимир Хоменко у складі ХI експедиції південно-полярної станції «Академік Вернадський» працюватимуть над чотирма новими стрічками циклу «Територія ризику», об'єднаних назвою «Королівство льоду».

«За всю мою професійну діяльність — це буде найбільш екстремальна робота, — розповідає Костянтин Стогній. — Найекстремальнішим у моєму житті був хіба що час, коли мені, вісімнадцятирічному, дали в руки зброю і погнали виконувати «інтернаціональний обов'язок».
Тепер, уже за власним бажанням, хлопцям доведеться виконувати «інтерівський» обов'язок.

Нарешті Нацрада з питань телебачення та радіомовлення видала ліцензію телерадіокомпанії MTV Україна на супутникове мовлення. Цю довгоочікувану всіма меломанами новину повідомив позавчора заступник голови Нацради Юрій Сторожук.

Борис Бурда:

— Для мене Новий рік — це не стіл, не посиденьки й не подарунки. Для мене Новий рік — це вітальні листи й листівки. Це той день, коли ти згадуєш, зі скількома людьми на землі ти зв'язаний, і як приємно кожному з них добре слово. Розумієш це, коли сам отримуєш першу листівку і як тобі стає від цього добре. І ти думаєш, Господи, я ж так само можу потішити як мінімум сотню осіб. І врахуйте, якщо ви не відправляєте на свято оці сто листівок, чи телефонних дзвінків, чи привітань електронною поштою, у вас щось дуже недобре: перегляньте своє життя від початку до кінця. Я вітаю значно більше людей, і це — найрадісніше в новорічному святі.

Не знаю як щодо неспалимості рукописів, але тиск Булгакового авторитету у своїй художній багатосерійці режисерові Володимиру Бортку так і не вдалося перебороти. Й немовляті зрозуміло, що екранізація твору такого рівня популярності автоматично заносить Володимира Бортка у сонм класиків сучасного кінематографа. Хоча до велетнів літератури цьому режисерові вже доводилося тулитися, і слід визнати, доволі успішно й талановито. Взяти хоча б телевізійний серіал за романом Федора Достоєвського «Ідіот» або блискучу художню стрічку «Собаче серце» того ж таки Михайла Булгакова.

Фанатів серіалу «Солдати», який демонструє Новий канал, чекає неабиякий новорічний подарунок. Адже командування наказало головним героям фільму — капітану Зубову, прапорщику Шматку та полковнику Бородiну — влаштувати святковий концерт для українських військових. Зірки російського, а заодно й українського шоу-бізнесу в армійському клюбі хвацько розважатимуть публіку. Роль масовиків-витiвників погодилися виконати гурт «Звєрі», Лоліта, «Уматурман», Олег Скрипка (чомусь без гурту), «Океан Ельзи», Анастасія Стоцька, «Рєфлєкс», Ані Лорак, Катя Лель, Серьога, Тіна Кароль, «Тартак»,« Світязь», ТНМК та інші.