Минулі вихідні ознаменувалися черговою трагедією, яка за масовістю й обставинами затьмарює всі багаточисленні попередні, відлік яких ведеться від початку російської агресії в Україні. У ніч iз п’ятниці на суботу при заході на посадку на аеродромі в Луганську був обстріляний літак Іл-76 мелітопольської бригади військово-транспортної авіації.
Юрій сам пішов до військкомату, поклав військовий квиток і сказав, що готовий іти захищати Україну. Рідних він поставив перед фактом, що записався добровольцем на війну.
Із паном Сергієм зі Слов’янська ми зустрілися в затишній столичній кав’ярні на Прорізній. Ще півроку тому він 11 днів прожив на Майдані — роздавав газети «Голос Майдану», допомагав, чим міг. Удома він тримав 9 кіз, продавав щодня до 30 літрів козячого молока, як жартує, «мав свій маленький бізнес». Зараз він «благословив» своє козяче стадо в сусіднє село («на деякий час їм вистачить і м’яса, і молока»), а сам вирушив на Буковину шукати кращої долі. Бо в рідному місті жити стало небезпечно. І не лише через те, що вибухають снаряди.
Те, що сталося під ранок 22 травня під Волновахою, районним центром на Донеччині, безперечно увійде до найтрагічніших сторінок у новітній українській історії поряд із Небесною сотнею Євромайдану. На жаль, мирне небо над головою протягом стількох років зробило наших хлопців безпечними — навіть їдучи в зону можливих бойових дій, вони сподівалися, що лихо омине їх. На жаль, іноді за досвід, особливо досвід виживання на війні, доводиться платити надто дорогу ціну.
Святкові вихідні з нагоди Дня Перемоги не принесли хоч якогось переможного поступу силам антитерору на Донбасі. Власне, як і їхнім супротивникам. Терористично-диверсійне кубло у Слов’янську досі не ліквідовано, втім i самі «ополченці» російського розвідника Гіркіна («Стрілка») та самопроголошеного «мера» Пономарьова не змогли, як не намагалися, вирватися з оточення, а відучора бойовики ще й почали стріляти один в одного.
Останнім часом у стрічки новин усе частіше потрапляють повідомлення про смерті, які не вкладаються в рамки здорового глузду. Напередодні Дня Перемоги на блокпості в Костянтинівці озброєні бойовики застрелили православного священика. Про це на своїй сторінці у соціальній мережі написав головний редактор новинного видання «Острів» Сергій Гармаш.
«Цей референдум — абсурд якийсь. Усі нормальні люди просто проігнорували його, бо не було ані звіщення, як це робиться перед виборами, ані адрес дільниць ніхто не знав. Біля мого будинку побудували блокпост, хлопці по 17—20 років iз битками перевіряють авто, і тільки посмій їм заперечити», — так прокоментував «УМ» плебісцит, який цієї неділі відбувся в Донецькій та Луганській областях, студент із Донецька Олександр Малов.
Схоже, все йде до того, що епатажний олігарх і голова Дніпропетровської облдержадміністрації Ігор Коломойський переграв усіх. І хоч на час, коли цей номер нашої газети готувався до друку, офіційні дані щодо результатів опитування жителів Донеччини та Луганщини про приєднання їхніх областей до Дніпропетровщини ще не оприлюднювалися, можна не сумніватися в одному.
У Дніпропетровську відбулася презентація задуму, що може спричинити революцію у мізках, це запланований на 11 травня референдум (територіальне опитування) «Разом з Дніпром». Цього дня на Донбасі запланований так званий референдум за кримським сценарієм, тобто про ставлення жителів Донеччини та Луганщини до того, щоб існувати поза межами України.
Учора вранці під Слов’янськом та Краматорськом поновилася АТО. Іншими словами — знов почалися запеклі бої між урядовими силами та бойовиками. Станом на 16.30 МВС повідомило, що з українського боку є 30 поранених та четверо загиблих.
