Історія боротьби за один із провідних дитячих музично–педагогічних закладів 6–мільйонної Донеччини триває вже чотири роки. Проте лише тепер «рідні дони» так стиснули мистецтво у своїх обіймах, що ось–ось задушать. Щоб розібратися у ситуації, що виникла навколо ліквідації Маріупольської спеціалізованої музичної школи, кореспондент «УМ» виїхав на місце події. У самому серці Маріуполя, у сквері біля Маріупольської міської ради, розбите наметове містечко. Тут уже майже місяць педагоги місцевої музичної школи для обдарованих дітей відстоюють конституційні права: своє — на трудову діяльність, дітей — на якісну музичну освіту. Як уже повідомляла «УМ», в акції протесту постійно беруть участь понад 30 викладачів школи, кілька з них голодують. Щодня о 4–й годині біля наметового містечка страйкарі влаштовують мітинг, куди приходить близько сотні небайдужих до долі дітей та міста городян. Проте ще жодного разу на заходах не було представника місцевої влади.

...«Я, Чумак Тарас Валерійович, вступаю на військову службу й урочисто присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність...» Скільки вже разів довелося чути завідувачу військової кафедри Національного університету біоресурсів і природокористування (НУБіП) полковнику Анатолію Есаулову з вуст своїх курсантів ці слова, а все одно звикнути не може. А для самих юнаків прийняття присяги (цьогоріч вона відбудеться 30 липня) — то подія на все життя.

Знайомтеся: Володимир Хадускін, має 17 років та великі перспективи у фрі–файті (це такий вид рукопашного бою). Живе у місті Іванків на Київщині й вільно володіє рідкісною баскською мовою. Цьогоріч Володя закінчив середню школу та готується вступити до вишу. Володя — напрочуд скромний юнак. Проте, поспілкувавшись iз ним деякий час, починаєш відчувати непоказну вневненість у собі та спокій. На порозі дорослого життя він без боязнi дивиться у своє майбутнє, тому що добре знає, чого прагне.

...31річний Олександр Шелковніков уже вісім років живе у Великобританії — випускник Національного технічного університету України «КПІ», Інституту телекомунікаційних систем (ІТС), працює в Лондонському офісі всесвітньо відомої компанії Deloitte консультантом зі стратегії у сфері телекомунікацій, медіа та технологій. «Знання, отримані під час навчання в Україні, в Інституті телекомунікаційних систем «КПІ», створили мені дуже гарну базу, яка зараз надає мені перевагу і додаткові можливості під час роботи, — каже Олександр, який, до речі, після навчання в ITC закінчив ще й аспірантуру Лондонського університету і отримав звання доктор філософії з бездротового зв’язку. — Вважаю, що в Україні отримав хорошу освіту. Кажучи це, я дивлюсь не тільки на свій досвід, а й на досвід своїх друзів по навчанню. Більшість із нас змогла реалізувати себе не тільки в Україні, а й на міжнародному рівні. Багато хто взяв участь у становленні сучасних телекомунікацій в Україні».

...«То ким ти будеш?» — зустрічає дід свого улюбленого онука Романа, коли той переступає поріг батьківської обори, приїхавши зі столиці на гостину до рідної Косівщини. «Великим начальником», — жартома відповідає хлопець. А оскільки в кожному жарті є частка правди, то начальником, принаймні управлінцем в агробізнесі, йому бути. Бо спеціалізація, яку опанував випускник магістратури Університету Вагенінген (Нідерланди) паралельно з навчанням на факультеті аграрного менеджменту Національного університету біоресурсів і природокористування України, так і зветься — управління в агробізнесі.

Цьогоріч уперше в Україні апробується електронна подача документів. Одні фахівці радять не ризикувати і нести документи в приймальну комісію особисто, водночас міністр освіти Дмитро Табачник запевняє, що «система працює нормально». І додає: «Не помиляється той, хто нічого не робить». «УМ» вирішила дізнатися, якi труднощі найчастіше виникають під час електронної реєстрації.

...Ляльку Барбі ще ніхто для дівчаток не відміняв! І якби якійсь iз маленьких україночок у її щасливому дитин­стві сказали, що вона справою життя згодом обере автоматизацію виробничих процесів — вона щиро і довго сміялася б. Якась, але не Катя Міщенко! У нинішньої четвертокурсниці інженерно–хімічного факультету Національного технічного університету «КПІ» в ті «далекі» часи були і Барбі, і її незмінний супутник Кен, але стояли вони... за пультом автоматизації. Щоправда, вона ще не знала, чим вони там керують в автоматичному режимі, але що саме керують — знала точно. Там, де вона сьогодні вчиться, — прекрасний викладацький колектив, здатний підготувати своїх студентів і до виробничих випробувань, і до олімпіадних перипетій. Та не їй цього разу судилося стати переможцем другого туру Всеукраїнської олімпіади з автоматизованого управління технологічними процесами серед вищих навчальних закладів: усе ж автоматизація і робототехніка залишаються, в основному, справою чоловічою.

Учителi Львiвщини не вперше висловлюють свою стурбованiсть станом справ в освiтi. Усiм вiдома iстина, що погана та влада, яка не дбає про розвиток культури та освiти. Лише той, хто думає про майбутнє своєї держави, хто спроможний зазирнути на столiття вперед, найперше по–справжньому подбає про належну освiту молодого поколiння. На жаль, наша влада дбає лише про власну кишеню, про те, як виховати раба, як довести молоду людину до повної деградацiї...

У першу чергу — середній бал атестату. Директор Центру тестових технологій моніторингу якості освіти Ігор Лікарчук під час «круглого столу» в «Укрінформі» звернув увагу на таке. Кількість випускників середніх шкіл у 2010–2011 навчальному році зменшилася на 142 тисячі, натомість кількість медалістів серед них сягнула рекордних показників! Коли бал атестату став враховуватися при вступі до вишів, кількість медалістів у Севастополі зросла з 5,6% до 10,3%, Вінниці — з 6% до 9,7%, Києві — з 4,7% до 7,1%, Донецьку — з 2,8% до 5,5%, Харкові — з 3,6% до 5,3%. При цьому Ігор Лікарчук згадує 2008–2009 навчальний рік, коли ЗНО було випускними іспитами в школах, і чимало «липових» медалістів «пролетіли».

В одному зі столичних університетів на хабарі погорів заступник директора Центру інформаційних технологій. Як повідомляє «Фраза», посилаючись на прес–службу ГУБОЗ МВС України, чоловіка затримали в момент передачі 30 тисяч гривень. Проте це була лише частина суми, яку розраховував отримати хабарник. Встановлено, що заступник директора Центру за вирішення питання про підписання договору щодо надання послуг інтернету студентам в університетських гуртожитках, вимагав у підприємця 300 тисяч гривень. У бізнесмена такої суми не виявилося, і заступник директора пішов йому «на зустріч» — погодився отримувати мзду частинами впродовж року. Прокуратурою Голосіївського району порушено кримінальну справу за ч. 2 статті 368 Кримінального кодексу України.