«Театральні химери — реальніші за політику»

«Театральні химери — реальніші за політику»

Завтра Молодий театр відкриває свій 33–й сезон. Номінально. Оскільки до цієї офіційної «відмашки» для театральних критиків та глядачів Молодий дебютував iз новим фестивалем «Дім Химер», який проходив у театрі з 3 по 11 вересня. Вистави, читання сучасної української драматургії, зустрічі з видатними діячами сучасного польського мистецтва, презентації робіт молодих режисерів, майстер–класи та лекції — усі фестивальні дні були розписані по хвилинах. «Я переконаний, що театр у наший країні є соціально важливим чинником розвитку людської спільноти, — не втомлювався повторювати протягом усього фестивалю президент «Дому Химер» Станіслав Мойсеєв. — І що погляд на український театр у європейському контексті дасть можливість зрозуміти нам усім, що театральні химери можуть бути реальнішими за будь–яку політику». Для українського театру подібні форуми — небачена розкіш. Чи не єдиним місцем зустрічі столичних театралів iз представниками театральних шкіл інших країн до сьогодні залишався Центр Курбаса, куди іноді навідуються некомерційні закордонні гастролери. Станіслав Мойсеєв обіцяє хоча б частково заповнити цю прогалину в театральному житті Києва і анонсує «Дім Химер» як щорічний міжнародний фестиваль.

Книжка на Дошці пошани

Книжка на Дошці пошани

Співжиття літератури й ринку завжди проблемне. Вимушене й неуникне. Майже за Фройдом: ринок зневажає літературну «душу», поціновуючи лише її книжкове «тіло»; до шлюбу бере зазвичай невибагливі глянсові мелодрами з бестселерним посагом; натомість у світі полюбляє з’являтися попідруч із високочолими психологічними історіями. Літературі лишається бунтувати супроти нав’язуваних їй жанрових стандартів поведінки. Внаслідок виникає система спротиву ринковому диктатові — літературні премії.

Освіта, Центральна Рада і пролетарі — все в одному

Освіта, Центральна Рада і пролетарі — все в одному

Київську будівлю з куполом біля Жовтого корпусу Університету імені Шевченка, поміж якими порівняно недавно поставили пам’ятник Михайлові Грушевському, більшість звично називає Будинком учителя. Втім знайдеться небагато тих, хто знає, що це приміщення було і Пролетарським музеєм, і філією Музею Леніна, а від початку будувалося для Педагогiчного. Такий музейний заклад — у двох орендованих залах на 2–му поверсі та з фондосховищами у цокольному приміщенні — діє тут і нині. Про історію, освітянську і загальну, ми говоримо з провідним науковим співробітником Педагогiчного музею Національної академії педагогiчних наук України, кандидатом педагогiчних наук Олександром Міхном.

Без землі села загинуть

Без землі села загинуть

До Андріївки, що в Покровському районі на Дніпропетровщині, я заїхав по дорозі з відрядження. Місцеве товариство з обмеженою відповідальністю «Земля» постало переді мною як така собі оаза благополуччя: скрізь квіти, ідеальне асфальтне покриття з новенькими ліхтарями при в’їзді до бази господарства. На самій території господарства я побачив бозна–скільки новенької техніки німецького, французького, італійського, американського виробництва — комбайни, обприскувачі, трактори, сушарка, сівалки, культиватори, плуги. Не менш вражають і новозбудовані два величезні зерносховища — тепер немає потреби зв’язуватися з елеваторами, які можуть добряче обібрати.

«Хто ж у вас господар?» — відразу поцікавився і чомусь подумав про якогось скоробагатька не з місцевих. Отож неабияк здивувався, коли господарем назвався невисокий на зріст чоловік у шортах, без пихатості і зверхності, що нерідко притаманні начальству. Це — Сергій Андрухов, директор товариства з обмеженою відповідальністю «Земля».

Картопля під сіном

Картопля під сіном

Виявляється, традиційний спосіб вирощування картоплі, коли ми її закопуємо, а потім підгортаємо землею кожен кущик, — занадто трудомісткий. Картопля чудово родить, якщо її просто накрити сіном чи соломою. Такі, здавалося б, на перший погляд, неможливі результати довели двоє газдів iз Турківщини.

Без Гулі, зате з Вікі й Барселоною

Без Гулі, зате з Вікі й Барселоною

У центрі уваги модниць усього світу — Нью–Йорк. Тут триває тиждень моди сезону весна/літо–2012. Проте цього разу відвідувачі не побачать витворів дизайнерської фантазії дочки президента Узбекистану Гульнари Карімової, яка торік успішно дебютувала у Нью–Йорку з колекцією свого бренду GULI. Напередодні початку нинішнього фешн–шоу його організатор, компанія IMG Fashion, оголосила, що призначений на 15 вересня показ колекції Карімової скасовано. Компанія не надала жодних пояснень, окрім того, що «виникла низка питань».

Так хотіли слави, аж посиніли

«Смурфикам» гріх скаржитися на успіх у публіки — за два місяці після світової прем’єри цей мультик зібрав уже понад 450 мільйонів доларів, а його герої опинилися серед найпопулярніших іграшок у дітвори всього світу. Але компанії Sony Entertainment, яка «народила» синіх гномів, цього видалося мало. У рамках рекламної кампанії мультфільму там вирішили перетворити на «смурфоленд» цілий населений пункт.

ПРИКОЛИ

Щастя — це коли дружина схожа на ідеал, діти схожі на тебе, робота схожа на хобі, при цьому теща не схожа на начальника, начальник не схожий на ідіота, а зарплата не схожа на милостиню.

Солодко з «шапкою Бонапарта»

Щоб створити кулінарний шедевр iз назвою «торт», можна, звичайно, чекати якоїсь дати чи червоного дня календаря. А можна підняти настрій собі та близьким чи друзям просто зараз чи найближчими вихідними. Якщо вагаєтеся, чим саме порадувати ласунів, перегляньте наші рецепти.

Тепло наїдків холодної країни

Що робити у перші дні осені? Перебирати, як намистини, спогади літа, серед яких і мандри, і гастрономічні відкриття. Це літо подарувало мені Швецію і Стокгольм. Якщо спробувати описати шведську кухню одним словом, то першим спадає на думку — тепла. А ще — затишна. Бо немає нічого більш домашнього і приємного, ніж засісти з величезним (це дуже по–шведськи) горням кави і булочкою з корицею за добру книжку чи подати на стіл друзям запашні м’ясні кульки.