«Інопланетяни вже давно серед нас», — стверджують уфологи. Ще більше тих, хто мав iз пілотами НЛО безпосередній контакт, але не «світиться» зі своєю інформацією лише тому, що поговорити про це, як правило, ні з ким. Харкову в цьому сенсі поталанило більше. Після того як два роки тому при місцевому Планетарії запрацював музей уфології, свідки та очевидці непізнаного створили в його стінах щось на зразок клубу за інтересами. На одній iз таких зустрічей побувала й «УМ». Найсильніше враження справив доволі простий висновок: так, як розуміють один одного вони, їх більше ніхто зрозуміти не зможе.

Навіть маючи в активі вже по кілька престижних кінопремій, включно з «Оскаром», американські кіноактори радіють, як діти, якщо вдається отримати телевізійний аналог «Оскара» — «Еммі». Адже телебачення в сучасному світі за престижністю вже давно наздогнало кінематограф. Тож церемонія вручення головної теленагороди США, яка відбулася в Лос–Анджелесі вчора вранці за київським часом, традиційно зібрала під одним дахом вершки шоу–бізнесової тусовки.

Про календар індіанців майя, який передбачає «кінець світу» 2012 року, чули навіть у Китаї. Як саме виглядатиме той «кінець» — кожен бачить по–своєму. На цей «крайній випадок» один марновірний китайський бізнесмен, що мешкає в Центральному Китаї, замовив будівництво так званого «Ноєвого ковчега».

Приїхавши на мирний, тихий курорт, журналіст ТСН через три дні таки зважився на вбивство...

Невдячна справа писати про подію, яку краще один раз побачити, ніж сто разів почути про неї. Але у даному випадку слово виступає у ролі подразника, спонукання до дії: почути, а потім захотіти побачити. Оскільки «Піна» ветерана німецької режисури Віма Вендерса — це перший фільм, який доводить, що сучасний кінематограф недарма вдався до реабілітації винаходу тривимірного кіно. Як із морської піни народилася найпрекрасніша жінка, так із «Піни» Вендерса — найкраще на даний момент втілення 3D. Метафора, можливо, дещо сентиментальна, проте саме такі відчуття переживаєш при перегляді картини. Як не дивно, дотепер у жодному кінопроекті — ні у вибуховій «Алісі в Країні чудес», ні в комп’ютерному «Троні» (хіба що трохи краще в «Піратах Карибського моря–4») — стереозображення не сприймалося настільки органічно й природно. Як на мене, цей зображувальний спосіб менше придатний для розважальних проектів, ніж для пізнавальних, а то й мистецьких. «Я був упевнений, що 3D і танець створені один для одного. І я не розчарувався», — переконливо заявив режисер, натхненний цим поєднанням після того, як побачив фільм–концерт U2 у 3D.

Завдяки досягненням сучасної медицини лікарі навчилися вирощувати нові органи в пробірці, виявляти гени, відповідальні за ту чи іншу патологію, використовувати наночастинки для прицільної боротьби з «неправильними» клітинами та рятувати пацієнтів, які ще 5–10 років тому вважалися безнадійними. Утім про повну перемогу над хворобами не йшлося раніше і не йдеться зараз. Не в останню чергу — через неправильне, надмірне та нераціональне застосування антибіотиків. Адже ті патогени, які вціліли після сутички з антимікробними препаратами, набули резистентності (тобто стійкості) до дії цих ліків. І коли захворювання в чергового пацієнта спричиняють саме такі мікроби, традиційні антибіотики виявляються безсилими. Добре, коли медпрацівники проводять дослідження на чутливість бактерій у цієї конкретної людини до різних ліків, виявляють резистентність і підбирають препарати, які ще діють. Набагато гірше, коли такі аналізи не проводять, призначають хворому стандартні ліки, а через деякий час помічають, що хвороба не стихає, а навпаки, прогресує. Часом трапляються бактерії, настільки загартовані в боях із ліками, що з цими мікробами не може впоратися жоден препарат, і хвороба закінчується летально. На жаль, таких випадків у всьому світі стає дедалі більше...

Спочатку була книжка, яку я придбала в одному з газетних кіосків Бердянська. Навіть не книжка, а брошурка з серії «Бердянськ і бердянці». Написані просто, без зайвої красномовності статті розповіли про визначні місця та цікавих людей, котрі народилися або мешкали в цьому місті–курорті на березі Азовського моря. Так, я з великим інтересом прочитала про українського художника і етнографа Опанаса Сластьона. Відкриттям для мене стала і постать Петра Ніщинського — людини, котра ще в 1885 році, всупереч валуєвському та емському указам, переклала на українську мову гомерівську «Одіссею»... Англійський підприємець Грієвз і німець Матіас, ізраїльська поетеса Рахель і російський художник Бєлоусов — національна палітра представлених героїв строката. Навіть сім’я народного героя Італії Гарібальді, виявляється, також причетна до історії Бердянська.

Для автора серії Георгія Сукача краєзнавство — не професія, а, швидше, стан душі. За кожним написаним рядком відчувається така щира любов до рідного міста й повага до людей, які творили його історію, що мені захотілося познайомитися з Георгієм Борисовичем, подякувати за титанічну працю і розпитати: як–то воно, в наш час суцільної комерцалізації займатися абсолютно неприбутковою справою — краєзнавством?

Справжнє чеське пиво, жінка–священик, яка вінчає молодят, запальні водні танці і колоритні пісні, а також особлива «богемська» мова — таким назавжди запам’ятається мені дивовижний край під назвою Богемка, найбільше поселення чехів на Півдні України.

Форум видавців у Львові давно не улягає репортажній формулі «прийшов, побачив, написав». Скласти уявлення про дві сотні різноформатних імпрез, що відбуваються кожного з чотирьох днів ярмарку, — поза будь–якими межами. Журналістові лишається констатувати ознаки стабільності та фіксувати подієві новинки.

До очного поєдинку, що відбудеться цієї суботи у столиці, звичні лідери — «Шахтар» та «Динамо» — підійшли із майже ідентичними показниками успішності. Не надто вдало провівши єврокубкові матчі, обидва українські флагмани здобули «в унісон» скромні перемоги на внутрішній арені. «Біло–сині» завдяки суперечливому пенальті переломили хід поєдинку в Одесі, «зробивши» гру проти «Чорноморця» впродовж якихось двох хвилин «перед роздягальнею». А «гірники» не надто знущалися над «Ворсклою», утомленою Лігою Європи. Обмежилися єдиним голом у ворота Сергія Долганського.