Замоскворецький суд Москви підтримав міністерство юстиції РФ у справі про ліквідацію Об’єднання українців Росії. Як повідомив УНІАН адвокат ОУР Алім Жгулєв, служителі російської Феміди відмовилися задовольнити заяву української сторони про скасування попередження, яке виніс їм російський Мін’юст.
Феодосійський міський суд засудив голову кримського курортного містечка Орджонікідзе Максима Дубініна до п’яти років позбавлення волі в колонії загального режиму. Такий вирок 23–річний (наразі наймолодший в Україні) мер, який рік тому переміг на місцевих виборах за підтримки Комуністичної партії, отримав за вимагання хабара в розмірі 50 тисяч гривень. Його спільникам — заступникові голови Станіславу Бовшику та депутатові селищної ради Борису Кузнецову — суд відміряв по п’ять років умовно із забороною обіймати організаційно–розпорядчі посади протягом двох років.
Цьогоріч хасидів до Умані з’їхалося менше, ніж очікувалося, — загалом 26 тисяч, із них майже 3 тисячі — жінки. Як розповів «УМ» перший заступник уманського міського голови Петро Паєвський, прочани прибули з 24 країн світу — навіть із віддаленої Коста–Рики.
Колектив столичної книгарні «Сяйво», який півтора року боровся з рейдерами екс–зятя Черновецького В’ячеслава Супруненка, після розблокування свого приміщення на Великій Васильківській готується до нового етапу боротьби. Здавалося б, коли 26 серпня працівники ЖЕКу вирізали замок і дирекція та представники адміністрації нарешті потрапили до захопленої раніше книгарні, можна було святкувати перемогу. Але конфлікт триває й досі. А запевнення завідувача сектором моніторингу та аналізу судових справ щодо захисту інтересів Київміськдержадміністрації в судах Сергія Скобельського, що восени книгарня запрацює в надсучасних умовах і зі старим колективом, виявилися не зовсім тим, чого очікували «сяйвівці».
Тиждень соціальних акцій та спеціалізованих заходів, що відбудуться по всій Україні, проводиться з нагоди Всесвітнього дня паліативної допомоги, який світ відзначає 8 жовтня. Організатором проекту виступила Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, до діяльності якої активно долучаються церковні діячі, представники громадських організацій та відомі особистості (Даша Малахова, Ірена Карпа, Владислав Яма, Владислав Ващук, Гайтана тощо).
Справжнім тестом на професійну придатність стали для українських правоохоронців криваві події минулої п’ятниці та суботи на Одещині, які приголомшили країну. Такої масштабної спецоперації в реальних бойових умовах iз використанням гранатометів i мінометів вітчизняні силовики не проводили за всі роки незалежності. Результат явно не на користь міліції: через необачливість командирів у ніч на п’ятницю під Одесою в сутичці з професійними кілерами загинуло двоє правоохоронців, а ще четверо отримали важкі поранення. Наступного дня вже за допомогою колег iз СБУ міліції вдалося вийти на слід зухвалих убивць, після чого на одеській Фонтанці влаштували справжнє побоїще. Двох кілерів лiквiдували за допомогою гранатометів i снайперів СБУ, третій таки вислизнув. Виникає питання: невже наша міліція та її керманичі добре навчилися лише розганяти мітинги, а коли справа доходить до професійних злочинців, прості міліціонери розплачуються власним життям через недолуге керівництво?
Хоч би що говорили політики про справу Юлії Тимошенко, хоч би як ставилися до її (не)винуватості, факт залишається фактом: судове переслідування екс–Прем’єрки стало тією чорною дірою, яка затягує не лише репутацію, а і євроінтеграційні перспективи України. З кожним днем процесу в Печерському суді прохолода у відносинах Києва і Брюсселя посилюється. Ключовим у розумінні цього став саміт програми «Східне партнерство», що минулої п’ятниці відбувся у Варшаві. Президентові Віктору Януковичу чітко дали зрозуміти: «поганий» вирок лідерці БЮТ може остаточно зруйнувати той хисткий місток, який йому досі протягували з Європи.
Уже багато хто з них народився не в Україні, а в Казахстані. Їхні батьки опинилися тут за різних обставин: когось привезли у вагонах–«теплушках» відбувати покарання за політичними статтями чи на поселення ще в роки сталінських репресій, а хтось приїхав сюди добровільно під час так званої цілинної епопеї вже в часи Хрущова. Хоча зустрічаються й українці, чиї прадіди поселилися у Казахстані ще з часів царської Росії. Сучасні українці Казахстану залюбки їдять вишукані страви з конини та баранини, завзято нахвалюють казахський плов на противагу узбецькому, п’ють кумис, але й про сало з борщем не забувають. При цьому українська діаспора в державі Назарбаєва є третьою за чисельністю серед українських громад світу (після української діаспори в Росії та США). Згідно з останнiм переписом, громадянами Казахстану є понад 330 тисяч українців. Утім очільники етнокультурних центрів українства кажуть, що насправді «їхнього цвіту» тут не менше мільйона, бо нині заповнення графи «національність» у паспорті стало справою добровільною. Потужність української громади засвідчив і нещодавно проведений в Астані Перший міжнародний фестиваль української народної творчості, на якому пощастило побувати й журналісту «УМ».
Віртуальні мережі сьогодні багатьом замінили світ реальний. Ними користуються усі без винятку: незважаючи ні на вік, ні на вподобання, ні на соціальний статус. Блукаючи безмежними просторами iнтернету, люди нерідко знаходять собі нових друзів, просто хороших співрозмовників і навіть справжнє кохання. Утім часом трапляється так, що «в реалі» це кохання може виявитися зовсім не тим, на кого ви чекали все життя. Особливо, якщо цей хтось виявляється твоєю ріднею. Такі мережеві знайомства зіпсували нормальні стосунки між двадцятирічним тернополянином та його сорокарічною матір’ю. Досi вони були начебто чудовими, аж поки жінка раптом не виявила, що розумний і симпатичний хлопчик із однієї з соціальних мереж інтернету, з яким у неї вже півроку крутився віртуальний майже роман, є... її власним сином!!!
