При в’їзді у село Красенівку Чорнобаївського району Черкаської області приїжджих «зустрічає» богатир Іван Піддубний. Зображення всесвітньо відомого борця, шестиразового чемпіона світу з боротьби, котрий народився у цих краях 140 років тому — 9 жовтня 1871 року, розміщене на стелі з назвою цього населеного пункту. А в центрі Красенівки, серед квітучих чорнобривців, височить йому пам’ятник. Свого відомого односільчанина, який прославив рідну Красенівку й Україну в Парижі, Мілані, Франкфурті, Нью–Йорку, тут пам’ятають і прагнуть, аби про його досягнення знало й молоде покоління.

Із початком нового телевізійного сезону в кількох нових проектах з’явилося немало письменників. Чи знає про це глядач iз глибинки?

Не лише хедлайнером телевізійного рекламного ролика, а й одним із облич каналу став поет Олександр Ірванець — iз притаманним йому артистизмом він у буквальному розумінні начитує стилізовану агітку, закликаючи глядачів до перегляду пізнавальної програми «Альбертейнштейн» на каналі ТВі. Хоча це не перша регулярна поява Підскарбія Бу–Ба–Бу в телевізорі: свого часу Ірванець у віршованій формі коментував наше сьогодення на «5–му каналі». На каналі IСTV як телеведучий з’явився ще один український письменник — Анатолій Барбакару. Правда, його прізвище викликає в частини поціновувачів красного письменства спочатку непорозуміння, потім — шок. Адже в минулому Барбакару розшукувала міліція як професійного картяра–шулера, він відсидів своє, потім почав працювати на одеському телебаченні кримінальним репортером, тоді ж став писати детективи. Проте громадянин України, який є автором творів, виданих двома українськими видавництвами, таки українським письменником є. З огляду на свою біографію, письменник Барбакару став «обличчям» реаліті–шоу з життя вчорашніх засуджених «Джентльмени на дачі».

Аліша Бет Мур, більше відома під сценічним псевдо Пінк, захоплюється не лише співом. 32–річну зірку кілька разів запрошували зніматися в кіно — щоправда, переважно в ролі самої себе, але їй дуже сподобалося. Тому на кожну пропозицію бодай ненадовго засвітитися на широкому екрані Пінк відповідає згодою. А днями їй випав щасливий квиток: відомий сценарист і продюсер Стюарт Блумберг запропонував зіграти одну з головних ролей у своєму режисерському дебюті — стрічці «Дякую за обмін».

Найтитулованіша й одна з найбагатших жінок Іспанії, 85–річна герцогиня Альба, позавчора вдруге вийшла заміж. До цього шлюбу аристократка йшла крізь терни: родичі, зокрема й власні діти герцогині, виступали категорично проти. Наречений бабусі — співробітник соціальної служби Альфонсо Дієс — не лише на 25 років молодший за неї, а й не має жодної краплі «блакитної» крові. Та головне навіть не це: спадкоємців Альби лякало, що після одруження Альфонсо претендуватиме на її багатство. Тому, щоб їх заспокоїти, старенька завчасно відписала фактично весь свій статок дітям, залишивши собі лише найнеобхідніше (зокрема й кілька будинків).

Янукович і Азаров на церковній службі. Батюшка читає проповідь:

— І воздасться кожному за його вчинками!

«А от хрін вам! — думає Янукович. — А термін давності на що?!»

Такий ажіотаж навколо творчого вечора останнім часом Театр Франка переживав на початку цього року — під час презентації роману Ліни Костенко «Записки самашедшего». Продаж квитків на «Концерт №70 від Ступки» розпочався першого жовтня, і вже за кілька днів, зважаючи ще й на те, що ціна була досить демократичною (150—500 грн.), їх розібрали. Звісно, значна кількість місць на ювілейний вечір знаменитого актора буде зайнята друзями, колегами, високопоставленими гостями і спонсорами (наприклад, генеральним партнером ювілейних заходів є група компаній Дмитра Фірташа GROUP DF).

Президентський оркестр у військових строях, з аксельбантами, який награє джазові мелодії, а затим «Ще не вмерла...» у сквері перед магазинчиком–«стекляшкою» з чудернацькою назвою «Словники–самобранки» — і все це на честь презентації виданого ще минулого року першого із двадцяти томів «Тлумачного словника української мови». Студенти Театрального інституту старанно декламують Шевченка, Пушкіна, Шандора Петефі... У цьому дійстві було забагато сумного сюрреалізму, такі собі стоп–кадри з недознятого Кустурицею матеріалу. До чого тут Пушкін, якщо йдеться про міцну, довгу, як летаргійний сон, фінансову неувагу держави до єдиного за часи незалежності, підготовленого на академічному рівні 20–томного «Тлумачного словника української мови»? Останнє подібне масштабне видання під керівництвом академіка Івана Білодіда — словник на 134 тисячі слів — побачило світ у 1970—80–х рр. і дотепер лишається базовим. Це тільки здається, що за 40 років мова не змінилася. Слова «шабля» чи «горілка» і справді лишилися такими ж насиченими й однозначними, як за гайдамацьких часів, але наскільки інакшого значення набули «бандерівець» чи, скажімо, «комунізм», скільки зникло з обігу «парторгів» і «ударників», а натомість з’явилися «інтернет» і «юзер» i зовсім інакше зазвучав «мобільний» не лише у вашій кишені, а й у лінгвістичному сенсі.

Шведська академія у Стокгольмі вчора оголосила ім’я лауреата Нобелівської премії 2011 року в галузі літератури. Прізвище майбутнього лауреата найпрестижнішої літературної нагороди світу до останнього моменту тримають у суворій таємниці. Самі члени Нобелівського комітету під час обговорення кандидатур використовують не справжні прізвища, а вигадані псевдоніми. Наприклад, у англійки Доріс Лессінг було псевдо «Маленька Дорріт», а у француза Жана–Марі Густава Леклезьо — «Шатобріан».

Анна Політковська була справжнім професіоналом і людиною високої моралі. Її статті про репресивний режим Путіна, а особливо про звірства, які чинили ФСБшники і місцеві бандити в Чечні, шокували й були холодним душем на одурманені телебаченням голови російських читачів. Вона чи не єдина доносила до світової громадськості голос «маленьких» чеченців, які переживали «зачистки» з вигрібанням усього більш–менш цінного з їхніх будинків; зґвалтування їхніх дочок і дружин, вбивства у міліцейських відділках їхніх синів, тіла яких доводилося викупляти за шалені гроші (для мусульман поховати тіло родича є справою честі); вона пояснила, чому війна може бути вигідною для керівних кіл РФ та приносити шалений дохід від безконтрольного продажу нафти, гуртувати суспільство навколо «спільного ворога» й чіпляти нові медалі–відзнаки на груди «визволителів».