Війну в Лівії можна вважати завершеною: останнє велике місто, яке досі утримували вірні колишньому лідеру сили, впало під натиском повстанців, а сам Муаммар Каддафі загинув. Новина про те, що колишнього лідера країни Муаммара Каддафі заарештовано, з’явилася вчора після успішного штурму його «малої батьківщини» — міста Сірт. Спершу представник Національної перехідної ради Лівії Абдель Маджід оголосив, що екс–диктатора поранено в ноги. А згодом уточнив: під час сильного вогню, який відкрили сили повстанців проти його групи, Каддафі отримав ще й поранення в голову, яке виявилося смертельним. Пізніше журналістам вдалося отримати фото, на якому зображено закривавленого чоловіка, дуже схожого на полковника Каддафі.

Учора Верховна Рада 264 голосами полегшила життя дрібним і середнім підприємцям. Голосування за зміни до 14–го розділу Податкового кодексу для більшості експертів виявилося, мов сніг на голову. «Важко пояснити, чому це відбулося взагалі і чому саме вчора, — сказав «УМ» експерт аналітичного департаменту «Х–Трейд» Володимир Олексюк. — Чи це, можливо, відгомін численних податкових майданів, які ставили саме ці вимоги, чи причини зовсім в іншому».

Україна та Європейський Союз узгодили основні параметри торговельної частини угоди про асоціацію. Про це вчора повідомили на конференції у Європарламенті комісар ЄС з питань торгівлі Карел де Гухт та перший віце–прем’єр–міністр України Андрій Клюєв. «Це дає можливість завершити технічно переговори про угоду про асоціацію, включаючи зону вільної торгівлі, до кінця року», — цитує єврокомісара агенція УНІАН. Із цим погодився і Клюєв. За словами де Гухта, тепер тільки «від політичної волі українського керівництва залежить втілення даної домовленості».

Усього за пару тижнів до смерті Петро Тронько дав одній із газет останнє своє інтерв’ю. Там, зокрема, 96–річного академіка запитали: «Чи відчуваєте ви страх перед смертю?». На це Петро Тимофійович відповів: «Про смерть не думаю. Я люблю життя, воно — прекрасне!». І, напевно, був у цих словах щирим. Адже пішов із життя несподівано для всіх. Він так і не став пенсіонером у класичному розумінні цього слова — весь час працював, виношував різні проекти, брав участь у громадському житті.

В історії України Петро Тимофійович залишив помітний слід: він став рушієм у створенні музею просто неба в Пирогові, ініціював відновлення Музею «Козацькі могили» під Берестечком, Музею українського козацтва в Запоріжжі, двох зруйнованих соборів у Києві. Він є автором і співавтором десятків наукових праць, зокрема багатотомного видання «Історія міст і сіл УРСР» — такого літопису на мала жодна з радянських республік. Правда, академік боляче сприймав той факт, що через 30 років після написання цієї енциклопедії майже двi тисячі населених пунктів назавжди щезли з мапи України... Останнім часом Петро Тронько разом із колективом однодумців трудився над грандіозною 100–томною роботою «Реабiлiтованi iсторiєю».

Ми добре знаємо Петра Тимофійовича як громадського діяча. А яким був Петро Тронько поза офіціозом, з «УМ» поділилася його донька, Лариса Петрівна. Жінка зараз рідко буває в Києві — мешкає на дачі в передмісті, звідти зручніше навідувати в лікарні хвору матір, тож ми поспілкувалися з нею по телефону.

Серед вартих уваги телепроектів, які нещодавно з’явилися у телеефірі, — «Портрети з Сергієм Дорофєєвим» на «5–му каналі». Хоча, здавалося б, розмови у студії з Арсенієм Яценюком, Ганною Герман, Володимиром Литвином — що нового може почути глядач. Утiм харизма ведучого, вміння доречно сказати: «Я не знаю, поясніть»; конкретні короткі запитання, які потребують коротких і конкретних відповідей; вміння коректно повернутися до запитання, що лишилося без відповіді, — все це перетворює візаві з балакунів–демагогів на людей, які повинні відповідати за свої слова.

Подразником для значної частини глядачів «Першого інформаційного» є те, що Сергій Дорофєєв — російськомовний журналіст. Об’єктивне пояснення цьому — він iз Білорусі. Донедавна працював там на каналі ОНТ, звідки його «попросили» після того, як закрили неугодні владі програми, які вів Дорофєєв.

Відомо, що найкращі баскетболісти грають у НБА. За весь час свій слід за океаном залишили всього п’ятеро українців, й один із них — Олексій Печеров. Вихованець харківського баскетболу, який зробив собі ім’я у БК «Київ», упродовж чотирьох років грав у найсильнішій лізі світу за «Міннесоту тімбервулвз» та «Вашингтон уїзардс». Проте в 2010–му Олексій вирішив кардинально змінити життя. Спочатку він повернувся до Західної Європи, де починалася його закордонна кар’єра. А ще через рік — приїхав на Батьківщину і став гравцем «Азовмашу». Про свій вибір на користь Маріуполя та попереднє баскетбольне життя 213–сантиметровий гігант розповів «Україні молодій».

Позавчора ввечері у конференц–залі готелю Four Seasons, що в Беверлі–Хіллз (Каліфорнія), було зафіксовано максимальну концентрацію відомих американських актрис на квадратний метр. Тут відбулася щорічна церемонія вручення премій «Жінка в Голлівуді» від журналу ELLE. Популярний жіночий часопис відзначив найстаранніших панянок «фабрики мрій» уже 18–й раз.

Загальновизнано, що кілька років тому комп’ютер обігнав людину у вмінні грати в шахи. Можливості сучасних електронних машин такі, що з ними не може змагатися на рівних навіть найтитулованіший гросмейстер. І ось нова віха технічного прогресу: робот перевершив людину у швидкості збирання кубика Рубіка.

Судячи із записів у блогах, як керувати країною, знають усі. Крім одного.

Мабуть, я бiльш–менш розумiюся на сiльському життi. Із 14–рiчного вiку — колгоспник; з 15–рiчного — остарбайтер у сiльському господарствi; до 1941 року — куркульський син, хоч батько мав одного коня й одну корову... Чим бiльше читаю у газетах мiркування тих, хто виступає проти приватизацiї землi в повному її юридичному статусi з правом розпоряджатися нею, включаючи й продаж, тим бiльше переконуюсь, хто i що хоче побачити в результатах референдуму. Причому наголошують не на приватизацiї повної й недоторканної, а все завжди зводять до акту продажу. Завжди лякають, що олiгархи скуплять землю. Усе населення України щодо статусу землi можна подiлити на категорiї. Перша — люди, якi на землi нiколи не працювали, якi не розумiють навiть термiн «земля». Земля — планета; земля, по якiй я ходжу чи лежу догори пузом; земля, на якiй стоїть мiй будиночок чи фабрика; земля, про якiй прокладено державнi й мунiципальнi дороги; нарештi земля, на якiй ростуть булки. Другi хочуть беззастережної влади над усiм без винятку населенням України, бачити його перед собою безголовими холопами. Третi хочуть мати засоби до iснування, не вкладаючи свою працю в землю. Четвертi хочуть бути повноправними власниками своєї землi, яка дає їм засоби до iснування.