Із наближенням парламентських виборів в українському політикумі сподіваються на об’єднавчі процеси. Насамперед чергового «об’єднання перед розстрілом» чекають від націонал–демократів — на цьому фланзі юрмиться дуже багато партій, великих і малих. Наразі ці очікування не справджуються. Наділені можливістю балотуватися ще й у мажоритарних округах, партійці не поспішають гуртуватися.

Винятком стали партія «Українська платформа» Павла Жебрівського та Українська республіканська партія «Собор» Анатолія Матвієнка. Нова партія називатиметься — «Українська платформа «Собор», а головою союзу став 49–річний Жебрівський.

Сам Павло Іванович хоча й узявся за розбудову партії, проте в інтерв’ю «УМ» зізнався, що балотуватиметься на виборах–2012 у мажоритарному окрузі — тому самому, що став для нього переможним у 2002 році. А ще член фракції «НУНС» розповів, що націонал–демократи проводять переговори також і в ширшому складі. План–максимум — до квітня вийти на єдину силу.

Ще донедавна Олександр Власюк, якого знають переважно як лірника Сашка, був ведучим дитячої програми «Світанок». Проект відомого казкаря цьогоріч навіть став номінантом премії «Телетріумф» як одна з найкращих дитячих програм. Але у телепрограмі «Світанку» вже немає і достеменно не відомо, чи буде.

Після кількарічної стагнації в результатах українських плавців намітився відчутний прогрес. Другий рік поспіль наші юні співвітчизники — Дарина Зевіна, Андрій Говоров та Сергій Фролов — привозять медалі з континентальної першості на «короткій» воді (басейн завдовжки 25 м). Похвалитися медальними здобутками на чемпіонатах світу в олімпійському (50–метровому) басейні вони наразі не можуть. Проте для виправлення ситуації ще мають час. Саме цю трійцю головний тренер Сергій Бондар називає нашою олімпійською надією. І сподівається, що наступного року на Олімпіаді в Лондоні вони виловлять принаймні три «бронзи».

«УМ» уже знайомила читачів із новою лідеркою європейського плавання на спині Зевіною та майстром спринту Говоровим. Запоріжанин Фролов — стаєр, своєю коронною дистанцією він вважає 1 500 м. Цікаво, що Сергій — син того самого прокурора Лілії Фролової, яка в суді обвинувачує Юлію Тимошенко від імені держави. 19–річний плавець охоче розповів про себе кореспондентові «України молодої».

Уроки майстерності з фелтінгу — валяння з непряденої вовни — Світлана Сіряченко ні в кого не брала: ази техніки знайшла в iнтернеті. А потім, як вона сама зізналась, пізнавала суть методом проб і помилок.

Ще до початку позавчорашніх матчів чотирьох українських баскетбольних клубів у єврокубках було відомо, що «Донецьк» єдиний зберігає шанси на продовження боротьби в наступному етапі. Питання путівки до «топ–16» Єврокубка український віце–чемпіон мав вирішити у протистоянні з єрусалимським «Хапоелем» — безпосереднім конкурентом у боротьбі за другу сходинку в групі А. Щоб достроково — за тур до завершення першого етапу — застовпити за собою прохідну позицію, донеччани мали перемогти в гостях п’яту команду ізраїльської першості з будь–яким рахунком. Як варіант, розглядалася також поразка з різницею не більше восьми очок (перша гра в Донецьку завершилася з рахунком 81:70 на користь «тигрів»).

Захоплюючись спортом із дитинства, я заздрив журналістам, які мали можливість перебувати безпосередньо у вирі подій. Майстри пера й мікрофона здавалися якоюсь вищою й недосяжною кастою. В юнацькі роки мріяв стати спортивним журналістом або коментатором. Тривалий час для мене було загадкою, як потрапляють до цього цеху.

Святослав Вакарчук у режимі онлайн представив реліз сольного проекту «Брюссель». Досі вітчизняні виконавці уникали iнтернет–концертiв. Транслювали концерт на YouTube з оновленої студії телеканалу «М1».

Глобалізм постукав у наше вікно, зайшов у наші двері, лише ми рідко ходимо в гості до глобалізму. Глобалізм — це коли національність не має значення і треба пам’ятати тільки про загальнолюдське, глобалізм проголошує весь світ великим селом, відтак акули в формаліні Деміена Херста, представлені в Києві, нікого не дивують, але не дивує чомусь і те, що українські митці в глобальному світі представлені слабо. На аукціоні Phillips de Pury пару разів продали картини українських художників, про це пишуть вітчизняні ЗМІ уже пару років, бо це виняток, а не правило. У цьому контексті виставка «БОРИС КОСАРЕВ. Харківський модернізм 1915—1931», яка відкрилася 4 грудня в Українському музеї в Нью–Йорку і триватиме до 2 травня 2012 року, — рідкісний випадок мистецького експорту.

Інтрига, яка два місяці висіла разом із роботами двадцяти молодих українських художників у залах PinchukArtCentre, закінчилася розв’язкою: приїхали визнані закордонні авторитети у сфері сучасного мистецтва і вибрали найкращих молодих митців. Їхній вибір стане тавром успіху на іменах Микити Кадана (гран–прі), Жанни Кадирової і Сергія Радкевича (спеціальні премії). Головна інтрига премії PinchukArtCentre полягає не в тому, хто отримає 100 тисяч гривень і можливість стажуватися в майстерні художника, який продається за сотні тисяч доларів, а у співставленні різниці смаків і системи оцінювання українських та західних дилерів, кураторів, директорів музеїв і галерей. Сума оцінок керівника Art Galleries Barbican Кейт Буш (Великобританія), директора Palais de Tokyo Марка Олів’є Валера (Франція), професорки Московської школи фотографії та мультимедіа імені А. Родченко Катерини Дьоготь (Росія), художників Олафура Еліассона (Данія) і Павла Макова (Україна), співдиректора Serpentine Gallery Ханса Ульрiха Обріста (Великобританія), генерального директора PinchukArtCentre Екхарда Шнайдера цього разу великою мірою збіглася з оцінками українських арт–критиків.