Віктор Янукович поїхав у засніжені Швейцарські Альпи таки недарма. Напередодні від’їзду Президента України до Давосу для участі у Всесвітньому економічному форумі в кулуарах європейської політики ширилася інформація про те, що жоден із численних глав держав, які беруть участь у цьому заході, з українським колегою не зустрінеться. Проте згодом з’ясувалося, що це не зов­сім так: у програмі Януковича значилося рандеву щонайменше з двома державними лідерами — президентами Польщі Броніславом Коморовським та Азербайджану — Ільхамом Алієвим. З обома він побачився вчора.

Що змушує мільйони людей з українською ідентичністю — в Україні й діаспорі — майже 100 літ поспіль 29 січня згадувати хлопців, загиблих на морозному полі поблизу залізничної станції Крути? Те, що серед них було чимало 18–річних? Але ж і в наш час саме таких юнаків мобілізують до війська. Те, що вони, як змальовують майстри красного слова, були «наївні, ненавчені, беззбройні»? Але ж насправді вони записалися добровольцями до куреня Січових Стрільців, отримали однострій і зброю, отримали початкову військову підготовку. Те, що «більше нікому було захищати Київ»? Але ж на всіх теренах України точилися бої, а частина військ була змушена захищати столицю зсередини, від більшовицького повстання на заводі «Арсенал». Директор Музею Української революції, відомий історик Олександр Кучерук переконаний, що знаковість Крутянського бою — в гідності його воїнів: «Над полоненими більшовики знущалися, а потім розстріляли. Відомо, що ніхто з них не просив пощади. Хлопці не понашивали собі червоні зірки і не обернулися воювати проти України. Тому вони стали зразком для наступних поколінь».

Про Олексу Тихого більшість наших співвітчизників дізналася 19 листопада 1989 року, коли у Києві відбулося перепоховання трьох в’язнів совісті — Василя Стуса, Юрія Литвина і Олекси Тихого. Їх привезли в цинкових трунах, викопавши із промерзлої пермської землі, щоб перепоховати на Байковому цвинтарі. Ніхто не оголошував про захід, проте вулиці Києва заполонили близько ста тисяч українців. «Процесія рушила до цвинтаря... Потік заполонив усю вулицю, а люди приєднувалися і приєднувалися. Вулиці ставали вузькими, а потік захопив уже й тротуари. Хвоста демонстрації давно вже не було видно. Такого ще не бачив Київ, такого не бачили ми, не бачили наші комуністично–кагебістські вороги», — так описав подію Левко Лук’яненко. Двоє з тих, кого прийшла проводжати в останню путь сила–силенна людей, — Василь Стус і Олекса Тихий — були вихідцями з Донеччини.

Мабуть, любителі тенісу нинішньої генерації в усьому світі діляться на два основні табори: тих, хто вболіває за Рафаеля Надаля, і тих, хто за Роджера Федерера. При цьому прихильники молодшого — іспанця — можуть визнавати: «Так, Федя крутий. Але він БУВ крутий. А зараз його зірка закочується, і наш кумир — Рафа». Рейтингове співвідношення також засвідчує, що Роджер — зовсім не «король», яким був раніше. Швейцарець уже стабільно має третій рейтинг АТР. Щоправда, і Надаль нині не перший, а помітно поступається лідерові — Новаку Джоковичу. Але хай там як, а саме матчі Федерера проти Надаля вважаються «головними тенісними протистояннями сучасності» — на кшталт боїв «Реалу» й «Барселони» у футболі. Вчора шляхи другої й третьої ракеток планети перетнулися 27–й раз — у півфіналі «Аустреліен оупен».

Учасники фінальної частини чоловічого чемпіонату Європи з гандболу, який проводиться у рік літньої Олімпіади, мають подвійну мотивацію. Адже перемога на турнірі гарантує команді пряму перепустку на Ігри, а призери отримають путівки на олімпійський кваліфікаційний турнір. Цими днями на єврофорумі в Сербії якраз настала пора вирішальних матчів за медалі. Сьогодні у Загребі в 1/2 фіналу зустрінуться господарі із «запеклими друзями», хорватами, іншу пару склали збірні Іспанії та Данії.

Позавчора в програмі континентального форуму фігуристів в англійському Шеффілді значилися два номери програми. Спочатку на лід «Моторпойнт арени» вийшли спортивні пари. Саме тут очікувалася запекла боротьба за «золото» між німецьким дуетом Савченко/Шолкови й російським — Волосожар/Траньков. Але, як учора вже повідомляла «УМ», в останній момент німці знялися з турніру через травму Олени. Ушкодження стегна, отримане за кілька днів до чемпіонату при виконанні стрибка в три з половиною оберти, не дозволило 28–річній екс–киянці виступати. Після офіційного тренування чинні чемпіони Європи зрозуміли, що нині «ловити» їм нічого.

Підприємці, які ведуть бізнес у малих архітектурних формах (МАФ), учора зібралися вимагати підтримки на черговому зібранні Київради рішення «Про деякі питання здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах». За словами одного з учасників акції, лідера Християнсько–демократичного союзу підприємців Сергія Бєлана, «акція не політична, а суто бізнесова»: «Ми зібралися, щоб відстояти свої інтереси й мати змогу спокійно працювати, щоб годувати свої сім’ї надалі».

Одна з найпопулярніших на заході України газет — «Експрес» — учора вийшла з порожньою першою шпальтою. У заяві, опублікованій у тому самому номері, редакція пояснює: це форма протесту проти спроби закрити газету під надуманими приводами — за те, що відмовилася припинити критику партiї влади на своїх сторiнках. Перед Новим роком «без дотримання елементарних норм процесуального та матерiального права» рішенням Господарського суду Львова було скасовано один iз засновницьких документiв пiдприємства, що видає газету «Експрес». «Це був не суд, а заочна розправа, — наголошується в заяві. — Хтось змусив цю нещасну суддю в рекорднi термiни, без дотримання елементарних правил процесуальної пристойностi, на фiктивних пiдставах ухвалити таке рiшення. Рiшення, яке, як можна зробити висновок iз подальшого перебiгу подiй, мало б змусити нас, журналiстiв та редакторiв суспiльно–полiтичних видань «Експрес» та «Пост–Поступ», змiнити редакцiйну полiтику. Або, кажучи вiдверто i прямо, пiти на компромiс iз владою».

Напередодні проведення Священного синоду Української православної церкви Московського патріархату у церковних «кулуарах» жваво обговорювали головну його інтригу: чи буде призначено тимчасового виконувача обов’язків очільника УПЦ МП, з огляду на поганий стан здоров’я митрополита Володимира. Нагадаємо, однією з найімовірніших кандидатур на цю посаду називають одеського митрополита Агафангела (Саввіна), якого нещодавно призначили головуючим у синоді. В разі його тимчасового (а то й постійного) приходу до керма УПЦ МП ця церква стрімко подрейфує в бік зближення з РПЦ, оскільки Агафангел — активний прихильник зближення з Москвою.