Учора у дворі приміщення Генпрокуратури на Різницькій, 13/15 загинув чоловік. Інцидент, за свідченням очевидців, стався близько 8–ї ранку на масштабному будівництві, що безперервно ведеться тут iз літа минулого року.

Голова Росспоживнагляду Геннадій Оніщенко не бачить, щоб українське Міністерство аграрної політики «вело конструктивний діалог», тож Росiя може вже цього тижня заборонити імпорт сиру понад 20 українських заводів. Як уже писала «УМ», у проінспектованих сирах росiяни знайшли невідповідність у складі жирів та пальмову олію (така продукція повинна називатися «сирним продуктом). Зараз, за повідомленням російських ЗМІ, Росспоживнагляд вилучає продукцію, яка не відповідає вимогам, та планує перейти безпосередньо до співпраці з виробниками сиру без посередництва української влади, яка «неспроможна вирішити загалом доволі рядові питання».

Феміда скасувала рішення Луцької міськради про заборону символіки неіснуючої держави під час масових заходів у місті, а вже 2 лютого, під час урочистостей iз нагоди 68–ї річниці визволення Луцька від німецьких загарбників, на меморіалі Слави поруч iз державними замайоріли червоні серпасто–молоткасті знамена Комуністичної партії.

«Самі такі», — сказали українські хакери, які, попри чудесне «воскресіння» файлообмінника ex.ua, за інерцією продовжували боротьбу з МВС. Днями вони зламали сервер Міністерства внутрішніх справ, дані з міністерських папок, секретні й не дуже, стали відомі широкому загалу. За кілька годин доступ до «оголеного» міліцейського сервера було заблоковано паролем, пише «Українська правда». Крім того, хакери з’ясували, що МВС користується... піратською Windows. 47 відсотків програмного забезпечення міністерства — неліцензійне. Виходить, що відомство, яке закривало «народний» файлообмінник ex.ua на підставі того, що багато матеріалів iз цього сайту мають контрафактне походження, саме не гребує краденими програмами.

Якщо минулого тижня українські синоптики прогнозували нам люті морози до 15 лютого, то відучора вони мають ще гіршу новину: мінус 20, а подекуди й мінус 30 градусів — така погода триматиметься щонайменше ще два тижні. Критичні дні очікують 11—13 лютого. У ці дні, за словами голови Гідрометцентру України Миколи Кульбіди, «у північних, західних і центральних областях можна чекати повторення ситуації, що була протягом попередніх найморозніших днів, 1—3 лютого, тобто зниження мінімальної температури вночі до –27—–30 градусів, денної — до –15—–20 градусів».

Справжній курйоз стався днями на харківській митниці. Водій фургона доправив в Україну товар, задекларований як «верблюди живі калмицької породи 2011 року, чотири голови». А ось що робити з ними далі — ніхто не знає.

За вікном — 20 градусів морозу. Але на деяких вулицях Москви людно, як на сочинському пляжі в розпал літа. «Неможливо перемогти народ, який їсть морозиво при температурі –40», — цю фразу, яку приписують Черчіллю, минулої суботи і в Білокам’яній, і в багатьох інших містах Росії цитували часто. Всупереч побоюванням організаторів, мороз не лише не розлякав, а ще більше згуртував опозиційно налаштованих громадян: третій великий мітинг опозиції (після зібрання на Болотній площі 10 грудня та на проспекті Сахарова 24 грудня 2011 року) виявився наймасовішим. Дарма предстоятель Російської православної церкви Кирил наголошував, що правовірні РПЦ–християнини по мітингах не шастають, а вдома моляться.

До проповіді патріарха не дослухалися не лише учасники «неканонічного» мітингу «За чесні вибори», а й прихильники цілком достойної благословення Святійшого Кирила позиції «Хто, якщо не Путін?». Отямившись від несподіваної масовості перших за два десятиріччя справді потужних акцій опозиції, влада вперше відреагувала на них своїм «клином»: зібравши «антипомаранчевий» мітинг під гаслом «Нам є що втрачати». Дані щодо чисельності обох акцій, залежно від того, хто рахував, кардинально розходяться. За незалежними оцінками, кількість людей була приблизно однаковою — 80–100 тисяч. Щоправда, якщо на Болотну люди йшли за покликом серця, то на Поклонну — переважно за рознарядкою.

Одразу два ювілеї — 50–річчя рукоположення на єпископа та 45–річчя служіння на Київській кафедрі — святкує в ці дні предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. І якщо, за його особистим зізнанням, перше не є чимось незвичайним (бо історія української церкви має чимало прикладів архієрейського служіння по 50 років), то своїм перебуванням на Київській кафедрі він встановив своєрідний рекорд. За тисячу років християнства на Русі жоден архієрей не очолював кафедру так довго (відомо, що один із «найтриваліших» попередників Патріарха Філарета пробув на цьому посту 34 роки).

З нагоди ювілеїв минулої суботи у Національній опері відбулася урочиста академія, потім святкування продовжилося богослужінням у Володимирському соборі за участю Патріарха Філарета та сорока архієреїв. Закінчилося всенічне бдіння в неділю. Напередодні урочистостей, у п’ятницю, владика зустрівся з журналістами, щоб згадати роки свого служіння Господу та прокоментувати найрезонансніші аспекти церковного життя.