«Піратка» до «пірата»

«Піратка» до «пірата»

Зірка фільму «Пірати Карибського моря» Кейра Найтлі вирішила придбати новий будинок подалі від Лондона. У самій столиці Британії в неї є чималий дім, але актриса вирішила обзавестися власним гніздечком у сільській місцевості, де не надокучатиме гамір великого міста. За даними британських таблоїдів, Кейра підшукує обійстя у Норфолку, по–сусідству з віллою свого партнера по «Піратах» Джонні­ Деппа.

Кров і земля

Кров і земля

Майже 16 тисяч доларів — стільки може коштувати добра ділянка землі десь під Києвом. А можна віддати таку суму за жменьку неродючого ґрунту, і вважати це надзвичайно вдалим придбанням. Саме за таку суму (в перерахунку з 10 тисяч фунтів) на торгах, які провів у Великій Британії аукціонний будинок Mullock’s, було продано шкатулку із землею з місця вбивства Махатми Ганді.

ПРИКОЛИ

Виявляється, суниці в лісі вирощують комарі — це приманка для людей, вони так полюють.

Тапчан для Юлі

Тапчан для Юлі

Площа Руднєва в Харковi, де Харківський обласний апеляційний суд, учора стала епіцентром політичного життя в Україні. Через початок судової епопеї у справі корпорації «ЄЕСУ» сюди ще з сьомої години ранку почали сходитися прихильники і противники екс–Прем’єра Юлії Тимошенко. З такої нагоди в Харкові висадився і важкий політичний «десант» — 70 нардепів від БЮТ. За словами депутата Яворівського, парламентарії приїжджатимуть на кожне судове засідання «вахтовим методом». Натомість нардеп–адвокат Сергій Власенко здивований, що на місці, де має сидіти підсудна, встановлено широкий тапчан. На його думку, на наступне засідання його хвору підзахисну принесуть на ношах і судитимуть лежачою. Нагадаємо, що наразi Тимошенко від участі у процесі відмовилася за станом здоров’я.

Провідний тиждень у місті мертвих

Провідний тиждень у місті мертвих

Сірий будень. Мряка. Каркають ворони, всівшись на напівповалених хрестах Лук’янівського кладовища, одного із найстаріших у Києві. При вході вражає дивовижна тиша (власне, вона «пасує» до цього місця скорботи), а ще — чистота і доглянутість алей, обсаджених ялинками. Обіруч — столітньої давнини скульптури на надгробках: жінка з букетом, дід із кобзою, та найбільше, наче магнітом, притягує погляд хлопчик iз кошиком квітів; здається, з кам’яних очей от–от скотиться справжня сльоза, чи, може, то дощ?

«Мені завжди були цікаві «больові точки» суспільства»

«Мені завжди були цікаві «больові точки» суспільства»

Термін «фільм–катастрофа» у кінематографі з’явився не так давно, але сучасну кіноафішу без нього уявити неможливо. З усього, до аналогічного терміну дозріло і театральне мистецтво. Вистави–застереження в театральних афішах з’являються дедалі частіше. Вони перегукуються з найгострішими темами численних ток–шоу на телебаченні і рішуче стирають кордони між соціумом і храмом мистецтва. Якщо раніше глядач мав можливість прийти до театру і перепочити від своїх нервових буднів, то сьогодні зі сцени його накривають ті ж проблеми, що й у житті, тільки у ще більш концентрованому вигляді. В Театрі російської драми імені Лесі Українки режисер Алла Рибікова випустила дві таких вистави. Головна героїня спектаклю «Янголятко, або Сексуальні неврози наших батьків» — розумово відстала дівчина, моральні принципи якої виявилися значно щирішими за показову порядність її тата й мами. «Чорні діви» — класичний приклад документальної драми, текст цієї п’єси написаний на основі реальних інтерв’ю з кількома мусульманками, життя яких — це щоденне балансування між релігійними канонами і сьогоденням західноєвропейського міста. Сьогодні в Театрі російської драми — прем’єра вистави «Шалена кров», яку Алла Рибікова поставила за однойменною п’єсою Нуркана Ерпулата та Йенса Хілля.

Ольга Куриленко: Мені ніколи не спадало на думку зірватися

Ольга Куриленко: Мені ніколи не спадало на думку зірватися

Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».

Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не по­требує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко.

Олена Хомрова: Ми — діти не балувані, тому й перемагаємо

Олена Хомрова: Ми — діти не балувані, тому й перемагаємо

Коли Міжнародний олімпійський комітет урізав фехтувальну програму Лондонських ігор, викинувши на узбіччя командні змагання із жіночої шаблі, в Україні дехто заплакав. Напевно, Жак Рогге і Ко вирішили, що Ользі Харлан, Олені Хомровій, Галині Пундик та Ользі Жовнір вистачить і одного олімпійського «золота». «Ми були в розпачі, коли дізналися про таке рішення МОК. Шкода, адже в нас сильна команда, та й вік чудовий», — із сумом в голосі ділиться з «УМ» емоціями олімпійська чемпіонка Пекіна–2008 Олена Хомрова. У наступному місяці їй буде 25. Повернення на олімпійські доріжки жіночих команд шаблісток очікується в 2016 році в Ріо–де–Жанейро, і, за словами Олени, дівчата горять бажанням виступити в Бразилії. А поки «підтримують форму» на чемпіонатах світу, щороку піднімаючись на п’єдестал пошани. Щоправда, «срібло» ЧС–2012, який відбувся минулих вихідних у Києві, наша збірна розцінює радше як поразку. Ще б пак, наша планка — «золота».

Сексуальна, як вовчиця

Сексуальна, як вовчиця

Голосиста колумбійка Шакіра вже, мабуть, стомилася колекціонувати свої титули, і не лише музичні. Як тільки Шакі не відзначали: і французьким орденом Культури і мистецтв, і званням «Людина року», а титулів на кшталт «Найкрасивіша жінка планети» в її колекції — хоч греблю гати. Тож той факт, що журнал Los Angeles Weekly назвав її найсексуальнішою представницею світу музики, 35–річну співачку навряд чи здивував. «Після перегляду відео на композицію She Wolf розумієш, що в житті перейдено певний сексуальний рубіж. І, на жаль, одночасно усвідомлюєш, що у твоєму житті ніколи не буде жінки з такою ж чистою тваринною сексуальністю, як Шакі», — розпинається редакція «Лос–Анджелеського тижневика». Втім сама Шакіра надає перевагу компліментам своєму доброму серцю (вона — відома благодійниця) чи таланту, а не зовнішності.

Збудуй хату з лободи, а церкву — з картону

Землетрус у новозеландському місті Крайстчерч рік тому настільки пошкодив місцевий кафедральний собор, що відбудовувати його визнали неможливим. Тож влада міста, назва якого перекладається з англійської як «Церква Христова», вирішила звести поруч iз руїнами храму ХІХ століття новий, тимчасовий собор. Матеріалом для його спорудження стане насамперед... картон.