Літо — пора відпочинку. Багато хто, обмірковуючи цю аксіому, збирає кошти, щоб вирушити на море, на відомі курорти, а як пощастить, — і за кордон. Але шанувальники активного відпочинку все частіше звертають увагу на українські терени, а туристичні фірми — активніше пропагують вітчизняний екологічний, етнографічний і навіть кулінарний туризм.

На жаль, Полісся для туристів поки що терра інкогніта. А дарма — і на Поліссі є унікальні місця для відпочинку та позитивних вражень: і від природи, і від історичних та культурних пам’яток, і від унікальних фольклорних артефактів, і від гостинності краян. Переконати у цьому вирішили активісти Благодійного фонду Василя Яніцького «Наш край», який останнім часом активно пропагує історичні, культурні, етнографічні та природно–рекреаційні цікавинки рівненського Полісся. А для цього запросили журналістів всеукраїнських та регіональних видань у дводенний сплав на байдарках річкою Горинь. За останні двадцять років такий сплав на Дубровиччині відбувся вперше.

Культурний досвід минулих десятиліть — чи то в образі героїв улюблених книжок, а чи у вигляді самісінького «живого» життя, перелицьованого з сумної буденщини на ловкенькі літературні бувальщини — не на жарт хвилюють авторів цих книжок. Але якщо одні з них усе ще намагаються через силу пародіювати наше колективне минуле, то другі вже відчувають цілком «продуктивну» ностальгію за ним, індивідуальним і справжнім.

Якщо з фізиками лірики інколи конфліктують, то з правниками — йдуть пліч­о­пліч. Принаймні в Інституті правової політики, який очолює екс­міністр юстиції, відомий книголюб Микола Оніщук, поетів глибоко шанують і називають своїми соратниками. Саме Микола Васильович став ініціатором заснування літературної й суспільно­політичної премії, яка так і називається: «Поезія — соратниця Феміди».

У селі Вежиця, що на Рокитнівщині, цей будиночок знає кожен. Тут завжди чисто, затишно, привітно. Біля будиночка — квіти, на вікнах — фіранки. А головне — тут панує любов, довіра, взаємовиручка. І це незважаючи на те, що більшість його мешканців, які зібралися в поліській глибинці з різних куточків України, втратили, здається, все: здоров’я, житло, родину. Але, схоже, здобули щось набагато більше.

Муніципалітет китайського міста Чунцін прислав Почесну грамоту директору Черкаського садового центру «Сад мрій» Сергію Ткаченку. Так у Піднебесній відзначили черкаських ландшафтних дизайнерів за унікальний проект, представлений на восьмій Міжнародній виставці садівництва в Китаї.

Тіло 23–річчного солдата строкової служби було виявлено на Сторожинецькому полігоні в Чернівецькій області 18 липня цього року. Саме там проходив навчання особовий склад полку. Солдат зник ще 13 липня, але керівництво полку, в якому служив хлопець, чомусь не звернулось вчасно до правоохоронців. Через кілька днів парубка почали шукати. Знайшли лише через п’ять діб у лісосмузі. Що стало причиною вбивства молодого солдата, одразу почали з’ясовувати працівники військової прокуратури. Натомість якихось конкретних результатів їм добитись не вдалось. Справу передали в управління внутрішніх справ у Чернівецькій області, працівники якого одразу почали слідчі дії.

Пановне опозицiонери — об’єднанi i необ’єднанi, де ви? Де вашi прапори, намети, гасла, зрештою, кулаки?!

Нiчнi московськi вовки прийшли до свого фюрера аж в Україну. А захистити свого Президента зголосився лише пан Огризко та «нашоукраїнцi». Чи любий нам наш Президент, чи нi, то iнша рiч. Але вiн є Президентом нашої з вами України. Чи вона не ваша? В особi Януковича принижена наша держава — де протести полiтичних дiячiв на мерзотну поведiнку Путi–хама?

Пiдтримую Зою Михайлюк (її лист надрукувала «УМ» у №81) та всiх тих, хто шанує i вiрить у Вiктора Ющенка i його партiю «Наша Україна». Бiльше нема за кого голосувати, незважаючи на рейтинги. Рiч не в амбiцiях, а у принципах.

Коротко про себе. 28 квiтня 1986 року я, старший викладач навчального пункту управлiння пожежної охорони управління МВС у Київській областi, прибув за тривогою в м. Прип’ять, де заступив на бойове чергування. Виконав свiй службовий обов’язок чесно та добросовiсно, як велiла присяга. А 28 квiтня 2012 року я, ветеран, уже ходив по кабiнетах Пенсiйного фонду в м. Києвi. Навiтъ дiйшов до головного начальника М. В. Харитончука. Проте дарма...

Вiдкритий лист львiв’ян до опозицiйних народних депутатiв України


Усупереч волi українського народу через вашу пасивнiсть антиукраїнська бiльшiсть прийняла «Закон про засади державної мовної полiтики» Колеснiченка—Кiвалова.