Учора ввечері на 40–й шаховій Олімпіаді, що триває у Стамбулі, чоловіча та жіноча збірні України грали з фаворитами турніру — представниками Росії, які, до слова, з 2002 року не можуть виграти «золото» таких змагань. Після семи турів обидві команди наших північних сусідів трималися в лідерах: чоловіча російська збірна, за яку виступає колишній українець Андрій Карякін, мала 13 балів й одноосібно очолювала турнірну таблицю. Наші гросмейстери на чолі з Василем Іванчуком та Русланом Пономарьовим, захищаючи чемпіонський титул, раніше втратили очки в матчі з вірменами (програли 1,5 на 2,5; ключовою була поразка Іванчука Левону Ароняну) і до зустрічі з росіянами підійшли на третій позиції.

Коли йдеться про Індiю, у нашiй уявi постають тисячолiття, якi промайнули над цiєю древньою країною Пiвденної Азiї. І це дiйсно так: iсторiя Індiї сягає таких глибин давноминулих епох, що її можна порiвняти хiба що з Вавилоном, Ассирiєю чи сивим Єгиптом. Індiя мала багато столиць, серед них — Агра, Калькутта i лише в 1911 році волею британської колонiальної адмiнiстрацiї столицею стало мiсто Делi.

Сьогоднi це велетенський мегаполiс площею понад 1500 кв. км, де мешкає понад 17 млн. людей. І як це не дивно, але Делi — одна з наймолодших столиць у свiтi.

Часи в театрі — поняття дуже умовне. Минуле і майбутнє переплітаються тут настільки тісно, що іноді сприймаються як єдине ціле... Цьогорічне літо було захмарене сумною звісткою про смерть Богдана Ступки. Але ми й досі не навчилися говорити про нього в минулому часі. Власне, про це подбав сам Богдан Сильвестрович. Завтра в Українській драмі розпочинаються гастролі омського театру «Гальорка», які попередньо благословив Ступка. Як розповів директор «Гальорки» Володимир Вітько, з Богданом Ступкою він познайомився на міжнародному театральному фестивалі в Омську, на якому франківці показували свого «Царя Едіпа». Тоді ж і виникла ідея привезти деякі вистави «Гальорки» до Києва. Богдану Сильвестровичу вона сподобалася, але технічні моменти через хворобу художнього керівника Театру Франка узгоджували вже з директором Михайлом Захаревичем. А коли гастрольна афіша, дати вистав уже були погоджені, з України надійшла сумна звістка... Свій творчий візит до Києва актори театру вирішили присвятити світлій пам’яті Богдана Ступки.

Днями до України завітає незвичайний хор — хор імені Лисенка з міста Ню–Вейґен, учасниками якого є 40 голландців, які співають українською.

Цього року колектив відзначає 15–рiччя своєї міжнародної музичної діяльності. За цей період хор устиг погастролювати з концертами у Голландії, Франції, Бельгії, Україні, Канаді. На рахунку «українських голландців» співпраця з європейськими міжнародними хорами та три компакт–диски духовних, класичних і народних пісень . Окрім свого ювілею, хор відзначатиме 95–ту річницю народження засновника — маестро Мирослава Антоновича. На знак пошани свої гастролі хор розпочне з рідного міста Мирослава Антоновича — Долина, що в Івано–Франківській області. Наступними містами, що прийматимуть хор, стануть Вінниця, Черкаси, Кривий Ріг та Донецьк.

За всі часи авторам–початківцям пропонували робити, тобто писати життя з великих — чи то класиків, а чи сучасників історичного процесу. Самі стаючи згодом видатними і заслуженими, вони розуміли, що треба було якраз навпаки — плекати у собі власну творчу «незайманість», будуючи автономний космос пригод в офіційному всесвіті преміальних сюжетів. Вже сьогодні російські автори, так і не навчившись діамату стосунків з ефемерною реальністю, все частіше зазирають за її альтернативні лаштунки, розповідаючи про себе любого в обгортці екзотичної дійсності.

Незважаючи на те, що від виходу на екран останньої частини фільму про пригоди Джейсона Борна минуло п’ять років, інтерес до його персони не вщухає й дотепер. Тому коли в прокаті з’явився «Спадок Борна» (реж. Тоні Гілрой), більшість пішла в кінотеатри з надією побачити саме цього героя. Він там є. Але лише як спогад. Бо головна роль у стрічці перепала новому персонажеві — Аарону Кроссу (Джеремі Реннер), супербійцю, причетному до структури, що виховала Борна та інших убивць. Це кіно — початок нової історії і нових пригод.

Ми проїхали Іспанію зі сходу на захід — від розкішної середземноморської Валенсії до древньої Cамори, що неподалік Португалії. Ми побачили мало й водночас багато, бо навіть кілька годин у цій країні склали б якесь враження про неї. Ні — не якесь — неймовірне. Бо така вже вона, Іспанія...

Й коли сьогодні з телевізора знову чуєш повідомлення про іспанську кризу та тамтешню скруту, накладаєш їх на цілком реальні спогади. Доглянуті старовинні будинки обабіч вузьких вуличок; хороші дороги; системи зрошення на полях... А головне — гостинні люди. Наша перекладачка в Cаморі Катя Пархімович, уже іспанка, телефоном досі нарікає: «Шкода, мало встигла вам показати...» Й передає вітання від доктора Даніеля. Власне, саме до нього, до хоспісу Cамори лежала наша дорога. Хоча вмістила вона в собі набагато більше.

Контроль за чесністю виборчої процедури 28 жовтня здійснюватиме консорціум «Національний екзит–пол–2012». Традиційно його організатором став Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. До складу консорціуму увійдуть найавторитетніші соціологічні організації України — Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) та Український центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова. Партнером проекту також буде заснований «Демініціативами» громадський рух «Чесно».