Активні шукачі старовини у стінах музею археології Харківського національного університету ім. Каразіна влаштували традиційний показ раритетів, які вдалося підняти з історичних глибин протягом останнього сезону. Цього року розкопки вели у Харківській і Полтавській областях та на місці Херсонесу. Звідси, власне, і розмаїття самих знахідок: у колекції є все, починаючи від зброї і завершуючи простою жіночою прикрасою у вигляді раціональної шпильки. Є і речі, цінність яких зрозуміла переважно історикам, як, наприклад, звичайнісінький черепок від глечика з уривками якихось таємничих написів. Унікальною знахідкою у даному випадку фахівці називають саме ці незрозумілі «каракулі». «Написи дуже цінні, — коментує ситуацію для непосвячених начальник експедиції «Цитадель» у Херсонесі Андрій Домановський. — Ті ж, що знайшли ми, — найвірогідніше, оригінальні, і у них йдеться про історію Півдня України». Тут же археологам вдалося знайти також монету, яка ще ніким і ніде не була описана. Одиничність екземпляра автоматично додала йому цінності.

Напевно, щось не те відбувається в українському футболі, якщо національна збірна, як каже Олександр Заваров, грає товариські матчі наприкінці сезону лише для того, аби цивілізований світ не вважав нас дикунами. Суто по–людськи Олександра Анатолійовича зрозуміти можна — вочевидь він образився, що обіцяне йому місце головного тренера збірної планують віддати іншому. Тож і не розуміє, навіщо в матчі з болгарами награвати зв’язки та схеми його «виробництва», якщо незабаром до збірної прийде новий генерал із зовсім іншим статутом. Дожилися. Із таким підходом до справи виникає логічне запитання, а чи потрібен нам узагалі чемпіонат світу? Хоча шанси потрапити на «мундіаль» ще далеко не втрачені.

У листопаді є дві дати, які спонукають говорити про історію електронних мас–медіа: на початку місяця у 1951 році транслювали перші телекадри у Києві, а раніше, 16 листопада 1924 року, здійснили першу в Україні радіопередачу з Харкова (з 1994 року це у нас офіційний День працівників радіо, телебачення і зв’язку). Тому ми вирішили поговорити про минуле телебачення з Іваном Мащенком, одним з найвідоміших українських дослідників історії радіо і ТБ, автором книги «Міфи і реалії телерадіоефіру» та двотомників «Телебачення України» і «Енциклопедія електронних мас–медіа».

Днями в ЗМІ з’явилася звістка, що масові поховання черниць, виявлені кілька років тому під час розкопок під «Мистецьким арсеналом», буде перенесено до Фролівського монастиря, що на Подолі. За даними «Комсомольськой правди», таке перепоховання, що мусить відбутися до кінця року, благословив митрополит УПЦ Московського патріархату Володимир. Це ж видання поспішило повідомити, що «вчені вирішили, що мати Мазепи є серед останків». Насправді, як з’ясувала «УМ», однозначної думки про віднайдення останків саме ігумені Марії Магдалини (в миру — Марини Мазепи) немає. Але повідомлення про перепоховання ставить низку інших запитань, зокрема, чи варто переносити прах 260 черниць туди, куди вони за життя добровільно переїжджати не хотіли? Але почнімо з давньої, сумної історії про те, як цар Петро І нищив «самостійника» Мазепу та його рід і зрівнював iз землею українські монастирі.

Ельдар Олександрович Рязанов народився 18 листопада 1927 року в Самарі. І саме тут, «на батьківщині героя», вирішено було поставити перший пам’ятник його кіногерою — Юрію Дєточкіну. Відкриття пам’ятника урочисто відбулося минулими вихідними, за участі самого режисера.

Молода американка, прихильниця ретро–стилю та володарка меланхолійного вокалу включила Київ до списку міст свого європейського турне. Концерт відбудеться 10 червня, а майданчиком для зіркового шоу стане Палац «Україна». Співачка презентуватиме новий альбом Born to Die: The Paradise Edition, який є перевиданням дебютного альбому, що включає вісім нових треків.

25 листопада 1956 року пішов із життя український режисер Олександр Довженко. Дата не «кругла», але постать Довженка варта того, щоб згадати життя цієї великої людини. «Ми любимо Довженка насамперед за те, що він наш учитель. Він вчить нас життю, незламності духу, — зауважив дисидент і філософ Євген Сверстюк на вечорi пам’ятi «Довженко. Втечі з полону», що вiдбувся днями у столичному Будинку вчителя. — Після Шевченка найбільшим будителем був Довженко. Саме він доводить нам те, що навіть в умовах сталінських репресій, жорсткої культурної політики можна бути мислячою людиною і висловлювати свої думки за допомогою мистецтва».

Учора профспілка Національної телекомпанії України заявила про те, що НТКУ опинилася на межі банкрутства, через яке трудовий колектив може втратити роботу. За інформацією профспілчан, Міністерство фінансів подало  позов на НТКУ і вимагає від державного телеканалу сплати 25 мільйонів гривень. Ці кошти повинні піти на погашення кредиту, наданого Національній телекомпанії ще у 1996 році з державного бю­джету в межах співпраці України і Японії. Йдеться про 13,5 мільйона доларів, які японці виділили на закупівлю технічного обладнання для Першого Нацiонального каналу. (На тепер це обладнання застаріло).

Новостворений Чорноморський центр підводних досліджень підпорядковуватиметься республіканському Комітету з охорони культурної спадщини. «Якщо на науковому обліку в Криму перебуває понад 2,5 тисячі об’єктів і 24 городища, що розміщуються під водою, то на державному обліку їх лише п’ять. І це не дає можливості повноцінно їх охороняти. Окрім того, наше завдання — не тільки дослідження, збереження, а й розумне використання цих об’єктів, передовсім із туристичною метою»,— окреслила завдання новоствореної установи голова комітету Лариса Опанасюк. Безпосередньо ж опікуватиметься підводною археологією фаховий моряк і вiдомий дослідник чорноморських глибин, тепер уже в іпостасі директора центру Сергій Воронов. Загалом у Центрi пiдводних дослiджень працюватимуть тридцять фахівців. До речi, заради цiєї роботи пан Сергій навіть переїхав жити з Києва до Криму.