Одного з народних депутатів освистали у сесійні залі Верховної Ради за те, що виступав російською мовою. Це не вигадка, а факт! Щоправда, таке трапилося не на звичайному пленарному засіданні, а на парламентських слуханнях «Українці в світі», до яких було залучено представників інтелігенції, митців, лідерів громадських організацій. Вони й обурилися тим, що «регіонал» Юрій Болдирєв, вийшовши на трибуну, почав виголошувати промову не державною мовою. Реагуючи на вигуки «Ганьба!», соратник Януковича сказав щось хамське на кшталт «ви маргінали у власній країні» і був змушений зійти із трибуни.

Мабуть, жодному нашому вболівальнику не міг приснитися такий жахливий старт «синьо–жовтих» на континентальному форумі, який із 8 по 19 грудня приймають Данія й Норвегія. Українська команда на чолі з «ковалем» срібних медалей Євро–2000 Леонідом Євтушенком їхала до Скандинавії з твердим наміром подолати принаймні перший груповий етап. Але після позавчорашнього провалу в зустрічі з молодою командою Голландії шанси на це суттєво знизилися. І не лише через поразку з великим рахунком, а з огляду на невтішну якість гри українок.

Дарма в УЄФА склали календар групового етапу Ліги Європи таким чином, що минулого тижня учасники цього турніру відпочивали. Якби тоді провели передостанній тур групового раунду — як і раніше, паралельно з Лігою чемпіонів, то позавчорашні зимові муки багатьох клубів стали б для них лише одним неприємним епізодом кінця половини сезону. Сніг і мороз отримали команди і вболівальники у Санкт–Петербурзі, Познані, Генті, Берні, Харкові тощо. Через тиждень, в останньому турі, випробування може повторитися.

Меланж — рідкий ядовитий окислювач пального для радянських бойових ракет, готують до вивезення з бази під Радеховом, що на Львівщині. Ще з 60–х років тут зберігається майже три тисячі тонн меланжу. Після того, як його вивезли з території Вінницької та Івано–Франківської областей, надійшла черга Львівської, згідно з угодою Україна — ОБСЄ (Організація з безпеки та співробітництва в Європі) щодо утилізації запасів меланжу. Цього тижня 215 тонн меланжу викачали зі сховищ, перевірили та підготовили до відправлення в Росію на утилізацію. Повністю Радехів звільниться від меланжу впродовж першої половини 2011 року.

Мабуть, організатори Кубка Турчина–2010 очікували, що саме збірна Білорусі буде конкурувати з господарками за перемогу, тому завбачливо призначили очний поєдинок на останній тур. Позавчора ці команди зустрілися в залі Броварського вищого училища фізичної культури. Інтрига таки була, а головний приз відновленого турніру залишився в Україні.

Свій останній матч у цьому році національна збірна не програла, однак футбол у виконанні команди Юрія Калитвинцева знову залишив неприємний осад. В осінню палітру женевського вечора середи найбільше темних фарб внесли наші захисники разом із голкіпером Андрієм П’ятовим. Під час виконання швейцарцями стандартів вони припустилися простих за футбольною суттю, але складних за наслідками помилок, дозволивши капітану суперників перервати свою тривалу безгольову серію. Наші «креативники» веселковими барвами теж не виблискували: два м’ячі у ворота господарів залетіли всупереч логіці, завдяки везінню та хорошій артилерійській підготовці окремих виконавців.

Головна проблема збірної України, яка найбільше впадала в око, — брак структурованої, цілісної гри. Між футболістами постійно виникали неузгодженість та «конфлікт інтересів». Часом складалося враження, що кожен «синьо–жовтий» виконавець грає у свою, особливу, гру, намагаючись якнайкраще зарекомендувати себе в очах керівництва та гаданого нового наставника. І забувши про те, що футбол — це насамперед командна гра, а склад збірної в цьому матчі вже виглядав як близький до варіанта основного.

Італійський фахівець Марчелло Ліппі, якого «сватають» на посаду головного тренера збірної України, сидів на трибуні «Стад де Женев», але, кажуть, пішов за десять хвилин до закінчення матчу. Невже аж настільки розчарувався?..

Одного дня ці дівчата стали знаменитими на всю Україну. На Олімпійських іграх 2008 року збірна України здобула чимало золотих медалей, але молода жіноча команда шаблісток тоді привернула особливу увагу своєю непоступливістю, запалом та майстерністю на фехтувальній доріжці. Після тріумфу в Пекіні недавні юніорки, яких тренер називав «дівчатами гиги–гага», стали справжніми грандами світової шаблі і тривалий час не знали поразок на дорослих світових та континентальних першостях, привозили з міжнародних змагань нагороди в командних та індивідуальних змаганнях. Але тиждень тому традиція тішити вболівальників першим місцем на п’єдесталі пошани перервалася: на чемпіонаті світу в Парижі наші шаблістки — Харлан, Хомрова, Пундик, Жовнір — у фіналі поступилися росіянкам, які не вигравали світове «золото» з 2004 року. Після цієї поразки чимало оглядачів заговорили про «кінець золотої ери української шаблі». Про те, як самі дівчата оцінюють свій «французький» результат, «УМ» поцікавилася у 23–річної Галини Пундик — однієї з учасниць нашої вже легендарної четвірки.

Сорокові роки XX століття історики не без підстав називають ерою переміщених осіб. Поштовхом до великої переміни місць проживання стала Друга світова війна. Тільки 1944 року в західній Європі таких людей, разом із біженцями, налічувалося, за різними даними, від 6 до 10 мільйонів. Із них 2,4 мільйона були українцями.

Після закінчення війни частина з них відмовилася повертатися назад до «соціалістичного раю», і доки світова спільнота вирішувала їхню подальшу долю, більшість мешкала у спеціально облаштованих Ді–Пі–таборах (від міжнародного визначення DP, displaced persons — «переміщені особи»), створених країнами–переможницями на території Німеччини й Австрії.

У таборах життя ішло своєю чергою. Займалися люди і спортом. Апогеєм розвитку спорту стала Олімпіада народів Ді–Пі, що відбувалася з червня по листопад 1948 року в різних містах Німеччини. Українські «таборові спортсмени» досягли на цих змаганнях значних успіхів.