«Шановна редакціє! До вас звертається жителька Черкас Віра Іванова. На мого 27–річного сина Дмитра завели сфальсифіковану адміністративну, а потім і кримінальну справу в тому, що 5 травня 2011 року він «замінував» обласне управління міліції. І щоб вибити зізнання, його схопили на вулиці та доставили в Придніпровський райвідділ міліції. Його катували електротоком, протигазом, били кийками та пластиковими пляшками. Син не винний, а його змушують узяти провину на себе. Допоможіть, я не хочу, аби скалічили йому долю, у нього ж п’ятирічна донька».

Команда молодих науковців із Львівської політехніки вже півроку сканує старі дерев’яні церкви по всій Львівській області. Таке завдання вони отримали з Управління охорони культурної спадщини обласної держадміністрації. Незабаром 29 дерев’яних церков Львівщини можна буде побачити в 3D–зображенні. І не просто побачити, а відтворити до найменших дрібниць. А якщо точніше, то до дрібниць у... три міліметри.

На момент нашої розмови хлопці збиралися сканувати стареньку церкву св. Івана Богослова в селі Клекотів Бродівського району. Востаннє в ній правили службу Божу ще до Другої світової. Клекотів зовсім не великий. Житлових будинків залишилось, мабуть, iз сімдесят. Молоді люди виїхали, старші доживають свого віку. Але в селі є музей, його організувала родина з Америки, яка колись тут мешкала.

Тоді як усі б’ють на сполох, що в Україні занепадає книжковий ринок, ніхто не міг би подумати, що те саме відбувається і з ринком музичним. Адже на телебаченні — безліч музичних шоу, всі розшукують великі й маленькі таланти; радіостанції, на відміну від книгарень, не банкрутують, а музиканти продовжують давати концерти і записувати хіти. Але як тільки всі ці блискітки відкидаєш, картинка різко змінюється. За словами директора компанії COMP Music Олега Долинського, із кожним роком ситуація погіршується. І рiч не лише у піратстві. Змінювати ставлення до музичного продукту потрібно і виконавцям, і слухачам, і владі, яка поки що не лише не підтримує, а й перешкоджає розвитку української музики.

Хронічна варикозна хвороба, або, як її ще називають, варикозне розширення вен — проблема, яку пацієнти спочатку сприймають як естетичну. Зрештою, вона і починається з незначного, здавалося б, дефекту — на ногах з’являється так звана венозна сіточка, ніби «візерунки» підшкірних вен чи судинні «зірочки». Але не всі пов’язують ці «малюнки» з такими буденними неприємностями, як набряки ніг наприкінці дня, відчуття важкості у литках, швидка втомлюваність ніг, біль після тривалого ходіння чи стояння, нічні судоми нижніх кінцівок. Однак саме ці симптоми свідчать: настав час звернутися до флеболога — фахівця, який займається лікуванням хронічної венозної недостатності. варикоз

«З настанням сезонних епідемій поїздка в громадському транспорті перетворюється на лотерею: пощастить ухилитись від бацил чи ні», — каже колега. І зачіпає мою «болючу тему», яка щороку стабільно вигулькує на початку зими, коли грип із ГРВІ виходять зі сховків. Добирання до роботи в цей час нагадує малоприємні відвідини лазарету. З усіх боків чхають, хриплять застуженими голосами в телефонні слухавки, кашляють і шморгають носами, при цьому зазвичай не прикриваючись бодай умовно. Дехто, правда, «ловить» свій кашель у долоню, якою відразу незворушно хапається за спільний поручень у метро. «Начхати мені на всіх», — ніби написано на обличчях супутників — відкритих, насуплених чи відсторонених. І цю незворушність (а якщо відкритим текстом, то — елементарну невихованість) не відмінить навіть атомна війна. Таке враження. І чомусь прецедент зі «свинячим грипом», що неабияк нажахав українців восени 2009­го, аж ніяк не позначився на причинно­наслідкових зв’язках у головах співгромадян. Захисні маски з аптек тоді вимели за лічені години, продаючи їх згодом з­під поли, випрошуючи у знайомих «зайву», панікуючи... Люди в масках заполонили вагони метро. «Ніхто не хотів захворіти...»

«Люба моя Еллі!.. Уже рік, як я в Україні — «чарівній скатертині» Європи. Як пожити отут, то можна багато що зрозуміти. Які можливості таїть у собі ця земля. Ти не повіриш! Здебільшого зараз стоїть спека, зранку о 8–й термометр уже повзе на позначку плюс 30 градусів. Усе родить, наче в теплиці, квітів сила–силенна, українці насправді мають тямку до квітів».

Ці рядки написав у липні 1943 року з селища Іванків, що на Київщині, німецький чиновник Йоганн Бьоше. У цьому регіоні окупованої Україні він був референтом керівника з сільськогосподарських справ. Допитливий німець багато чого помічав, багато чому дивувався — і в подробицях ділився своїми спостереженнями у листах з дружиною Елізабет. Ті листи, які стануть знахідкою для істориків та всіх, хто цікавиться воєнним періодом життя України, стали основою книжки «Люба моя Еллі!..», яка щойно побачила світ у видавництві «Формат». Презентація видання, яке вийшло завдяки фінансовій підтримці фонду «Пам’ять, відповідальність та майбутнє» (Берлін) і міжнародного фонду «Взаєморозуміння і толерантність» (Київ), відбулася в Інституті історії України НАНУ.

У Миколаєві конфлікт між двома родинами, що живуть поруч, переріс у справжню багаторічну війну. Заручниками складної ситуації виявилися шестеро малолітніх дітей одного з сімейств — Олександра Алієва. Після рішення суду про знесення двоповерхівки, яка була побудована з порушенням закону, на кілька місяців у будинку відключили газ, світло і воду. Якийсь час родина жила в холодному домі, а коли діти почали хворіти, мусила переїхати в орендоване житло. До того ж в Олександра тяжко хвора дружина — в жінки виявили рак...

Щороку в Україні 1440 літрів жіночих сліз проливаються від насильства. Такого висновку експерти дійшли шляхом нескладних математичних розрахунків. «Ми знаємо, що по допомогу звертається лише кожна четверта жінка. Це означає, що на кожен зафіксований випадок насильства припадають ще три не задокументовані, — розповідає виконавчий директор Міжнародного благодійного фонду «Українська фундація громадського здоров’я» Галина Скіпальська. — Отже, реальна кількість випадків насильства становить щонайменше 360 тисяч на рік. Кожен факт насильства — це сльози. Середній об’єм сліз, виплаканих людиною за один раз — 1 чайна ложка, тобто 4 грами, які ми помножили на 360 тисяч випадків та отримали 1 440 літрів».

Голову правління обласної організації ветеранів Афганістану Сергія Пилипенка наказом голови Української спілки ветеранів Афганістану Сергія Червонописького від 26 листопада усунули з посади. Частина активістів сумської організації пояснила це зміщення підкилимовими політичними іграми.

Актриса і співачка Джессіка Сімпсон таки отримає свої 3 мільйони доларів — саме стільки їй обіцяла виплатити компанія з виробництва дієтичних продуктів і засобів для схуднення «Вейт вочерз», якщо Джесс до кінця цього року скине набрані під час вагітності зайві кілограми. Раніше зірка запевняла, що цілком задоволена своїми формами й не збирається «насилувати своє тіло», аби «відповідати якимсь там стандартам». Проте пропозиція «Вейт вочерз» змусила її змінити свою думку. 32–річна Сімпсон серйозно взялася за себе і таки зробила це. На нещодавній прес–конференції задоволена Джессіка продемонструвала майже таку саму фігуру, як у найкращі часи (а близько десяти кіло вона набрала ще за кілька років до пологів).