Не встигли львів’яни оговтатись від приємного безкоштовного WI–FI у трамваях, як чиновники здивували прогресом у впровадженні GPS–моніторингу в міському транспорті. Щотижня львівські урядовці звітують про ситуацію з моніторингом «маршруток», а тепер новинка добралася й до електротранспорту. Як повідомив начальник комунального підприємства «Львівелектротранс» Орест Козак, пристрої навігації встановлено на 139 одиницях електротранспорту — 62 тролейбусах та 77 трамваях. Тепер рух кожного конкретного «рогатого» можна бачити в онлайн–режимі. Для цього в місті діє спеціальна диспетчерська служба, де працює 25 осіб. Систему навігації Львова розробляло місцеве ІТ–підприємство, і обійшлася вона майже у 100 тисяч гривень.

Позаяк очільники виконавчої влади області вже встигли оголосити 2013–й «Роком ремонту доріг на Прикарпатті», то тепер мусять вишуковувати солідні фінансові ресурси, аби з тріском не провалити амбітний проект.

У ті часи на всесоюзних виставках картини підвішували до стелі і виставляли у хрущовках під страхом арешту. Молоді художники боролися проти ідеології за ідею чистого мистецтва, а тепер вони — класики українського живопису. На виставці–ярмарку Fine Art Ukraine у спецпроекті «Матч Пойнт 88» головні експонати — роботи з музейних сховищ та приватних колекцій, датовані періодом горбачовської перебудови.

Зовсім не хочеться, щоб ці нотатки виглядали як нарікання, проте, спілкуючись із сьогоднішніми молодими, постійно ловиш себе на думці, ніби вони знають про минуле щось, невідоме тобі. Звісно ж, знають вони це з розповідей старших — батьків, дідусів із бабусями. Проте вірять цим оповідкам безоглядно і безкритично: якщо старші розповіли — значить, так воно й було. А у старших спогади тільки позитивні — бо ж у ті часи, два–три десятиліття тому, вони, старші, були, відповідно, молодшими, попереду було довге життя, сповнене можливостей і перспектив. Та й будь–який фахівець підтвердить, що людська психіка стирає негативні враження, просто задля самозбереження, втримання нестійкої психічної рівноваги. Щоправда, у декого цей процес заходить надто далеко — недарма ж стверджують, наприклад, комуністи, що не було ніяких голодоморів і репресій у тепер уже далекі 30—40—50–ті роки. Було тоді велике піднесення, всі дружно працювали на загальне благо, а добрий вождь у Кремлі тільки люлечкою пахкав та у вуса посміхався.

Два дні не дожила до свого дня народження — 102–річчя — довгожителька з Каланчака. Бандит убив її ножем, пограбував будинок, а після цього інсценував пожежу.

Більше 50 відсотків усіх тиражів друкованих засобів масової інформації сьогодні продаються на території Київського метрополітену. Проте вже незабаром купити улюблене видання пасажирам столичної «підземки» буде проблематично. Адже традиційні ятки з великим асортиментом друкованої продукції мусять зникнути зі станцій метро, натомість купувати свіжу пресу пасажирам запропонують зі спеціальних автоматів. Але останні матимуть обмежений вибір газет і журналів.

На старті нового олімпійського циклу в непросту ситуацію потрапили борці. Міжнародний олімпійський комітет хоче усунути цей старовинний вид спорту з програми Ігор–2020, відтак змагання на Олімпіаді в Ріо 2016 року можуть стати для них лебединою піснею. Щоправда, миритися з абсурдними рекомендаціями спортивних функціонерів у великій борцівській сім’ї не хочуть і до останнього (а вердикт делегати 125–ї сесії МОК в Буенос–Айресі винесуть у вересні) збираються відстоювати право на повноцінне членство в олімпійській родині.

Більшість вітчизняних легкоатлетів, які не ігнорують зимову частину сезону, минулий тиждень провели в Сумах, де в Універсальному манежі Української академії банківської справи, змагаючись на чемпіонаті країни, виборювали путівки на європейську першість у закритому приміщенні.

Щоразу по завершенні чергової «Книжки року» журналісти ставлять обов’язкове запитання: які були несподіванки? І хоч аналітик завжди знайде логічне пояснення будь-якій «несподіванці», репортерська сверблячка цілком зрозуміла: преса — як бізнес — це безперестанна гонитва за ексклюзивом. І таким винятком із правил у минулому книжковому сезоні виглядає комікс (чи, як тепер кажуть, «мальована історія») «Даогопак».